— 11.

Вівіен не знала, що капітан закривши інцидент під власну відповідальність в купальні, не здатен зітерти її ім'я в журналі чергового капітана який точно знатиме про нічну “пригоду”. Оскільки про це вона не знала, як результат – в неї був дуже й дуже міцний сон. І хоч би сам етеріан з'явився в академії, й розібрав її по камінчику, вона не прокинулася. Надто виснажена і вражена подіями, що неслися поперед неї.

— Я вперше буджу того, в кого слина із рота тече, Ліанатський водопад в живу, — досить серйозно говорила Ранґі, продовжуючи стояти над сонною Вівіен. — Знаєш, я б могла просто піти й тебе не будити. Тоді б отримала друге покарання…

— Третє, — пробурмотала Аркель, позіхаючи.

— В сенсі третє? Коли ти встигла?

— Вчора. В купальні. Не розрахувала час, — невтішно озвучила вона. — Результат – липкий пісок замість води по всьому тілі та волоссі, і рушник, що ну дууже невчасно зачепився за ручку кабінки. Повноцінно голяка не лишилась, але дечим таки засвітила.

Якусь хвилину-другу Ранґш мовчала, мов куштувала незрозумілу фразу й не могла визначитися – кисла вона чи гірка. Потім досить гучно проковтнула слину, й досить спокійним голосом промовила:

— Ну тоді третє, — знизила плечима сусідка. — Якщо не отримала ще порцію покарання, значить не дарма тим “дечим” світила. Поквапся, — стриманість відчувалася в інтонації Хауно. — Сніданок, а потім збираємося у внутрішньому дворі, щоб разом всім пройти до тренувального майданчика. За розкладом – перший день із фізичних навантажень.

— Ран, — Вівіен скоротила ім'я “подруги” так, як їй закортіло, навіть дозволу не питала. — У твоїх речах часом не завалялося посібника із правилами академії? Бо ще одного покарання моя нервова система не прийме.

— Це є в книзі, яку ми брали вчора в бібліотеці. Вільна література, третя книга з гори зі списку. Там повторюється матеріал зі школи про Богів та етеріанів. Але перші тридцять сторінок присвячені академії і її правилам.

— Всього лиш тридцять, легко запам'ятати, — все ще без ентузіазму Аркель говорила.

— Я пішла, мій режим вимагає сніданку. А ти постарайся прийти вчасно бодай у двір. Думаю, вдруге світити “голяка” тобі не допоможе, — з легкою іронією кинула Ранґі й зникла за дверима.

— Сьогодні все буде інакше. Жодних запізнень, жодних покарань!

Вівіен підірвалася не застеляючи ліжка, вона поспішила привести себе до ладу. Замість сніданку, на який в неї часу не залишилося, вона обрала - чашку гарячого, міцного аваку, що додало їй енергійності та збадьорило.

До внутрішнього двору вона прийшла вчасно, без запізнень. І це вже додавало їй ентузіазму і сил на підкорення академічних вершин. Зібравшись досить великою купкою, новобранці рушили до тренувального майданчика. Вівіен не мала сумніву, що всіх веде саме Ранґі, якої маківка виднілася на початку кривої шеренги.

Прийшовши до тренувального майданчика шеренги все ще продовжували бути кривими, хтось переминається з ноги на ногу, хтось нервово розтирав долоні. Кам’яна площа, уздовж стін – тренувальні конструкції: балки, щити, підйомні платформи, металеві дуги з вмонтованими кристалами. Місце було далеко від дружньої атмосфери.

Вівіен зайняла місце в строю, рівно, без метушні. Фізичні навантаження її не лякали. Вона довгий час пробула на “побігеньках” в цілителя, який готував свої зілля виключно зі свіжих інгредієнтів, і завжди ці інгредієнти росли як не в урвищах, так десь на крутому схилі, чи взагалі на кратері вулкана. Тож рівень її підготовки, вона вважала вище норми.

— Новобранці, — знайомий голос прорізав гул розмов без підсилення магією.

Капітан Орвен Кальд зайшов до майданчика і відразу ж став попереду, руки схрещені за спиною. Форма сиділа на ньому так, ніби її кували разом із тілом. Нічого показного. Нічого зайвого. Погляд – прямий, уважний, важкий. Вівіен вже з ним бачилася, і саме з ним їй відбувати покарання, і саме через нього вона й отримала його.

— Я капітан Орвен Кальдведу і веду фізичну підготовку, — продовжив він. — Якщо ви тут шукаєте героїзму – вам не пощастило. Якщо думаєте, що магія витягне вас замість м’язів і витривалості – ще гірше припущення. — Він зробив крок убік, відкриваючи вид на смугу, що майоріла прямо за ним. — Сьогодні – базова перевірка. Не на швидкість. На контроль. Все просто – три кола з перешкодами. Без зупинок. Без лікувальних чарів. Без істерик. У своєму темпі, до фінішу.

Хтось у строю тихо вилаявся, але не став нічого заперечувати. Орвен пройшовся вздовж шеренги й зупинився навпроти Вівіен.

— Аркель.

Вона не смикнулася від цього звернення, дивилася рівно, не піднімаючи погляду. Обурення стосовно вчорашньої ситуації невчасно про себе дало знати.

— Так, капітане, — вона продовжувала тримати погляд в нікуди.

— Для вас особисто – невелика правка, — його карі очі були абсолютно спокійні. — Ви проходите смугу з обмежувачем магії.

У дворі прокотилося приглушене “що?!”. Одна справа озвучити усно – ніякої магії, і зовсім інша справа коли на руку одягають артефакт-кільце.

— Це через… — почала вона.

— Саме так, — урвав він її. — Я черговий капітан. Фіксація порушень і будь-яких магічних відхилень у стінах академії – моя компетенція. Інші капітани не мають на це права, — у голосі прозирало роздратування, і воно було адресоване винятково їй. — Його погляд ковзнув до лівої руки, до рукавички. — Особисті зв’язки, Аркель, — холодно додав він, — не варто вплітати у справи академії. Це швидкий шлях до упередженого ставлення.