— 6.

Десять секунд яких не вистачило Вівен, щоб стати в одну шеренгу з новобранцями які претендували на повноцінне місце курсанта в академії. Десять клятих секунд, які за її мірками не вартували багато, але не для Ренша, який стояв мов укопаний стовп, й свердлив хмурим поглядом саме її. Його пауза була довшою ніж її запізнення, і лише тоді їхній провідних ліниво провів рукою в повітрі, магія вислизнула з його пальців, утворюючи подобу мильної бульбашки яка збільшувалася в розмірі аж доки не досягла розміру баскетбольного м'яча. І тільки коли вона лопнула, і на формі у кожного новобранця, на правому плечі з'явилася невеличка металева нашивка з іменем та прізвищем, та три скошені перекреслені риски, що означали їхню прилежність в академії.

І тільки після цього Леуциш кинув погляд на Вівіен, прочитавши її нашивку:

— Аркель, затримаєшся, щоб отримати свою “винагороду”.

Вона нічого не сказала у відповідь, залишив своє обурення для особистої розмови.

— Тепер не витрачаємо нашого дорогоцінного часу, — інтонація Ренша значно пом'якшилася. Його карі очі буквально сяяли задоволенням, коли він оглядав шеренгу новобранців. — Вітаю всіх присутніх ще раз, — посмішка лягла на його тонкі губи. — Ви пройшли зовнішній відбір, а це вже двадцять п'ять відсотків успіху. Решта сімдесят п'ять – залежить від ваших дій та старань. Вітається ваша – сила, витримка, гнучкість. Легіон крижаної Скаді – надає перевагу командній роботі, а легіон Нагі – винахідливість. І як ви зрозуміли, вам пощастило, два легіони отримають по п'ятнадцять нових курсантів. А в трьох ще буде можливість потрапити в ряди королівської варти. Ваші шанси збільшились, — і знову його губи розтягнулися в задоволеній посмішці.

Вівіен озирнулася обабіч, дивлячись на шеренгу близько зі ста магів. Всі відчайдушно хотіли потрапити бодай в якийсь легіон. За правилами, відбір проходив для одного легіону, чому зараз змінилися умови було невідомо. Заява Ренша значно підняла настрій новобранцям, але згадка про королівську варту погіршила настрій Вівіен який і так був не надто хороший.

— Сьогодні ніхто насідати правилами академії, тренуванням і решта речей на вас не буде із. Вам дозволено у довільній формі ознайомитися з академією, карта розташування в холі висить. Розклад отримаєте ввечері перед відбоєм, — він махнув рукою, вказуючи на те, що зібрання завершене.

Всі почали активно розходитися, Вівіен залишалася стояти на місці повільно вдихаючи і шумно видихаючи. Перш ніж Ренш до неї підійшов, вона заговорила:

— Десять секунд. Я запізнилася всього на десять секунд. Це навіть не запізнення. Це ніщо. Ви не почали говорити.

Ренш схрестив руки на грудях, уважно міряючи її поглядом.

— Аркель, для вбивчого заклинання треба менше ніж десять секунд, — рівним голосом почав він. — Правила для всіх однаково.

— Але я…

— Мене не обходять ваші причини, — він знову виважено поглянув і цього разу їй в очі. — Кінцівки на місці, голова здається також – єдине, що могло б пом'якшити ваш вчинок. Якщо для вас десять секунд – ніщо, то для військового це час, за котрий можна виставити захисний бар'єр, врятувати життя, атакувати ворога.

— Чому все зводиться до крайнощів, — обурення нікуди не ділося попри слова провідника.

— Аркель, ви на ринковій площі?

— Що? — Вівіен не зрозуміла різкого перемикання від безвідповідальності до ринку.

— Ви в академії, — нагадав він лаконічно. — Вам було відомо заздалегідь про запізнення. І замість визнання недотримання встановленого правила, ви маєте наглість продовжувати витрачати мій час на пусті розмови.

— Вибачте, — вона похилила голову, заводячи руки за спину, майже приймаючи провину. — Яке покарання мене чекає?

Леуциш не відповів одразу. Він відвів погляд в бік, ніби її покарання вже було й тав відомим для неї.

— Покарання буде простим, Аркель, — мовив він рівно, але Вівіен здалося, що після таких слів настане мінімум – апокаліпсис. — Двадцять п'ять годин ви проведете в Часовій вежі.

Вівіен кліпнула.

— Перепрошую?

— Цілий тиждень, щодня, у свій вільний час, близько п'яти годин ви проводитиме в Часовій вежі, — уточнив він. — Базова підготовка нікуди не дівається. Після завершення розкладу – додаткові нормативи. Під наглядом чергового капітана – Орвен Кальд. — Він зробив невелику паузу, даючи їй час на усвідомлення. — У вас буде час подумати, — додав спокійно. — Самотність в Часовій вежі добре дисциплінує.

— Двадцять п'ять годин за десять секунд? — тихо запитала вона.

— Так. Там у вас часу буде вдосталь, — сухо відповів Ренш. — Ви вільні. Наступного разу приходьте вчасно.

Вівіен кивнула і розвернулася. Уже біля виходу він знову заговорив:

— І ще, Аркель.

Вона зупинилася.

— Перший день в академії запам’ятовується надовго. Раджу зробити так, щоб він не став вашим останнім. Бо тоді ніякі зв'язки з капітаном Олдріш вас не врятують.

Якби він відчиняв двері, вони б точно зачинилися із гуркотом. Її все не покидало відчуття, ніби на ній поставили крапку – акуратну, чорну й дуже офіційну.

— Покарання – є. Тепер мені знайти б кабінет цього Олдріша. Він мені винен, — вона поглянула на ліву руку де була рукавичка. — Гаразд мітка, але ж вона не має мені пекти чи свербіти? В ній же немає маркування дати придатності.