Розділ 2

Після успішного порятунку бабиних пакетів авторитет Капітана Дружка на подвір’ї зріс до неймовірних висот. Тепер він ходив із так високо піднятим хвостом, що Мурзя, яка спостерігала за ним із паркану, лише скептично пирхала. Проте справжні випробування для нашого чотирилапого комісара (якого в таємних детективних колах Ані все ще звали Шариком) були попереду. Великі справи завжди приходять тоді, коли їх зовсім не чекаєш.

Того дня надворі знову панувала літня спека, тому вся команда перебралася в прохолодну хату. Баба Олена поралася біля столу, Аня щось захоплено замальовувала у своєму блокноті, а Капітан Дружок… ну, Капітан займався своєю улюбленою справою. Він знову перетворився на Капітана-кусаку й завзято боровся з кутком старого килима, грізно бурчачи собі під ніс.

Раптом тишу порушив тривожний вигук баби Олени:

— Ой, лишенько! Аню, ти не бачила мою купюру? Ну ту, що на п'ятсот гривень! Я ж її точно сюди, на тумбочку поклала, а тепер немає…

Аня відклала олівець і підійшла до бабусі. Тумбочка була абсолютно порожньою. Вони зазирнули під стіл, перевірили всі полички, перетрусили бабині кишені — велика рожева купюра зникла, наче її й не було.

— Може, протяг у вікно здув? — стурбовано припустила баба Олена, оглядаючи кімнату. — Оце так біда, такі гроші загубити в хаті!

Аня загадково посміхнулася й подивилася вниз. На килимі, задерши голову й нашорошивши свої великі вівчарські вуха, сидів Дружок. Він перестав жувати килим і дуже уважно слухав розмову.

— Не хвилюйся, бабо! — впевнено сказала Аня. — У нас же в хаті працює найкраще детективне агентство. Капітане, до мене!

Песик миттєво підхопився й підбіг до дівчинки, віддано заглядаючи їй в очі.

— Шукай, Дружку! Шукай гроші! — скомандувала Аня й зробила жест рукою в бік підлоги.

Дружок голосно шмигнув носом і взявся до роботи. Він опустив морду до самої підлоги й почав зигзагами ходити по кімнаті. Його хвіст напружено завмер — зараз вирішувалася доля серйозного розслідування. Песик зазирнув під ліжко, ретельно обнюхав кожну ніжку стільця, а потім раптом різко зупинився біля старого крісла у кутку.

Він засунув носа в щілину між сидінням і бильцем, голосно сопучи.

— Невже там? — пошепки спитала баба Олена, боячись сполохати собачий талан.

Дружок загарчав — не зі злості, а від азарту. Він почав активно шкребти лапою оббивку крісла, а потім заліз туди майже з головою. За секунду песик задкував назад, гордо тримаючи в зубах… акуратно складену рожеву купюру у п'ятсот гривень! Вона справді впала від протягу прямо в глибоку щілину крісла, де людське око її ні за що б не помітило.

— Знайшов! Справді знайшов! — сплеснула руками баба Олена, а її обличчя засяяло від щастя.

Капітан Дружок підійшов до Ані, гордо випнувши груди, і слухняно випустив «скарб» прямо їй у долоню.

— Додому, капітане, команда виконана на відмінно! — радісно похвалила його Аня й лагідно потріпала за густу шерсть на загривку. — Ти мій найкращий шукач!

Баба Олена так розчулилася, що відразу ж пішла до кухні й винесла нашому герою такий великий і соковитий шматок м'яса, якого Капітан не бачив за всю свою кар'єру. Дружок акуратно взяв частування з рук молодої хазяйки й задоволено потащив свій трофей на килим.

Аня дивилася на свого розумного собаку й уже точно знала, про що напише у наступному розділі своєї книги на Букнет. Адже літо тільки починалося, а це означало, що попереду на Капітана Дружка чекало ще чимало великих справ і заплутаних таємниць!