Розділ 1

Після великого тренування Капітан Дружок заснув у хаті. Цього дня він навчився нових команд:

«Дай палку»

«Де палка?»

«Чекай, охороняй»

Але вночі Аня прокинулася від дивного звуку…

Тук… тук… тук…

Біля дверей лежала стара палка.

— Дружок, ти знаєш, звідки вона? — прошепотіла Аня.

Пес підійшов, понюхав її і почув тихий шепіт:

— Знайди мене…

Дружок одразу став серйозним.

Команда: «Чекай, охороняй».

Він завмер біля дверей.

За будинком почав з’являтися дивний лабіринт із палок…

Але цей лабіринт знав усі його команди.

На першій доріжці було написано:

«Якщо ти справжній капітан — знайди правильну палку».

Дружок подивився на дві палки.

«Яка палка?»

Він обрав одну…

І вона засвітилася 🌙

Далі його чекала трава, де щось заховалося.

«Шукай»

Дружок почав шукати.

І знайшов старий жетон із написом:

«Капітан, який пройде всі випробування, відкриє таємницю нічного двору…»

Аня тримала в руках дивну палку, знайдену біля дверей. Вона була звичайною на вигляд, але на ній були вирізані маленькі знаки.

Капітан Дружок підійшов ближче і понюхав її.

Раптом палка тихо впала на землю.

Тук…

На ній з'явився новий напис:

«Покажи те, що знайшов»

Аня здивувалася.

— Дружок… це ж наша команда.

Пес уважно подивився на траву і почав шукати.

— Шукай, Капітане, — тихо сказала Аня.

Дружок пішов слідом.

За кущами вони знайшли старий дерев'яний знак. На ньому було написано:

«Тут проходив перший Капітан. Той, хто знав усі команди»

Раптом у темряві щось ворухнулося.

Дружок став перед Анею.

Він не гавкав. Він просто чекав.

Команда: «Чекай, охороняй».

Із тіні вийшов маленький пес-привид.

— Я не хочу вас налякати, — сказав він. — Я шукав того, хто зможе завершити мою місію.

Аня здивувалася:

— Яку місію?

Пес подивився на Дружка.

— Знайти загублену команду. Команду, яку забули всі собаки…

Дружок нахилив голову.

Він знав багато команд.

Але невже існувала ще одна?

У цей момент далеко в лабіринті засвітився новий шлях…

І на ньому з'явилися слова:

«Наступне випробування: знайди те, чого не видно».

Дружок дивився на напис у темряві.

«Знайди те, чого не видно»

— Але як знайти те, чого немає? — прошепотіла Аня.

Капітан Дружок обережно пішов уперед. Він не поспішав. Він знав: справжній розвідник спочатку думає.

Раптом біля старої бочки пролунав тихий звук.

Тук… тук…

Дружок зупинився.

«Чекай, охороняй».

Він прислухався.

Потім подивився на землю.

Там не було слідів… але трава була прим'ята.

— Дружок, покажи, що ти знайшов, — сказала Аня.

«Покажи».

Пес торкнувся носом землі.

Під травою лежав маленький дерев'яний жетон.

На ньому була написана невідома команда:

«Пам'ятай».

— Такої команди ми не вчили… — здивувалася Аня.

Пес-привид сумно посміхнувся.

— Це була найважливіша команда першого Капітана. Він казав: собака може забути слова, але ніколи не забуває того, хто його любить.

Дружок подивився на Аню.

Він згадав усі їхні тренування: палку, лабіринт, ігри, похвалу.

Раптом лабіринт змінився.

Палки самі склалися в нову дорогу.

Попереду з'явилася велика темна брама.

На ній було написано:

«Відкрити можуть тільки ті, хто довіряє одне одному».

А біля брами лежала знайома палка.

Та сама, яку Дружок шукав вдень.

Але тепер вона була наче ключ.

Аня тихо сказала:

— Дружок… де палка?

Пес подивився на неї.

І впевнено пішов уперед.

Бо цього разу він знав відповідь сам.

Команда: «Де палка?» була виконана.

А за брамою хтось прошепотів:

— Нарешті… справжній Капітан прийшов.

Дружок стояв перед великою дерев'яною брамою. Навколо було тихо. Навіть вітер перестав шуміти.

Аня міцніше взялася за ліхтарик.

— Капітане, готовий?

Дружок подивився на неї.

Він не боявся.

Бо знав: він не сам.

Палка біля брами раптом піднялася і впала на землю.

Тук.

На ній з'явилися нові слова:

«Апорт»

— Але кому принести палку? — здивувалася Аня.

Дружок обережно взяв її.

І поніс до брами.

Коли він поклав палку біля дверей, замок тихо клацнув.

Брама відкрилася.

За нею був старий двір, дуже схожий на їхній… але ніби з минулого.

Там стояли знайомі речі: бочка, палки, місце для ігор.

А посеред двору лежав старий щоденник.

Аня відкрила його.

На першій сторінці було написано:

«Щоденник першого Капітана. Тут записані всі випробування собак, які захищали своїх друзів».

Дружок понюхав сторінки.

І раптом почув голос:

— Я чекав саме на тебе.

Із тіні вийшов великий пес.

Він був схожий на старого охоронця цього двору.

— Хто ти? — запитала Аня.

— Я останній хранитель лабіринту. Я перевіряю собак, які хочуть стати справжніми Капітанами.

Він подивився на Дружка.

— Ти вже маєш силу.

Дружок нахилив голову.

— Але попереду найважче випробування.

На землі з'явився напис:

«Знайди загублену команду, інакше лабіринт назавжди залишиться закритим».

А далеко в темряві пролунав тихий звук…

Наче хтось інший теж шукав цю команду.

Двір за брамою став зовсім тихим.

Капітан Дружок стояв біля старого щоденника і дивився на напис:

«Знайди загублену команду».

— Але яка це команда? — запитала Аня.

Хранитель лабіринту відповів:

— Вона була загублена багато років тому. Її не можна знайти просто очима. Її можна знайти тільки серцем.