Розділ 23
Григорій, під пильним поглядом владного боса та колег, урочисто розгорнув папку.
— Отже, почнемо з нашої класичної частини, — промовив він, глипнувши на генерального директора. — Кіндрат Олегович. За два дні виставки на класичну продукцію преміум-сегменту укладено сорок два договори! Це чудовий результат, босе. Ми перевиконали минулорічний план на тридцять процентів.
Кіндрат задоволено посміхнувся. Сорок два договори — це дуже навіть солідно! Такого результату він і сам не очікував. Бос скоса і з легкою зверхністю поглянув на Химку.
— А тепер про креативне крило нашої компанії. Юхимія Едуардівна, — Григорій чомусь зам'явся, потер підборіддя і знову якось дивно глипнув на боса. — За два дні виставки на нашу молодіжну, неонову та еко-лінійку укладено… е-е-е… вісімдесят дев'ять договорів.
Запанувала пауза.
— Скільки?! — голос Кіндрата дав півня. Він вихопив у Григорія папку і сам уп'явся поглядом у цифри. — Вісімдесят дев'ять?! Це ж... Це ж неможливо!
— Вау! Клас! А за моїми підрахунками було вісімдесят вісім. Де це я один договір проґавила? Дякую, Грицю! — вона чмокнула у щоку Григорія, і той злегка порожевів, а потім повернулася до боса. — Можливо, Кіндрелло, ще й як можливо! — переможно засміялася дівчина. — Ти просто не враховуєш чомусь у роботі компанії сучасні тенденціі і зміни на ринку! Твої сорок два договори — це, вибач, старі й трохи нудні консерватори. Вони теж мають отримати свої товари, я не сперечаюся, але нині це вузька ніша… Ну, а мої вісімдесят дев'ять угод — це мережі сучасних кав'ярень, які хочуть наші скетчбуки, це круті ІТ-компанії, які замовили брендовані маркери-антистреси для своїх співробітників, і це, звичайно ж арт-простори та купа шкіл! Кіндрате, школи — це золоте дно для наших товарів! І на моєму стенді, — вказала дівчина на розмальовану стіну, — ми взяли масовістю, трендом та емоціями!
Кіндрат стояв, приголомшено дивлячись на договори в папці. Він вже не перший рік був генеральним директором, вважав себе акулою бізнесу, але зараз мусив визнати, що ця дівчина в жовтому худі з поросям під пахвою щойно втерла йому носа в його ж власній справі. Її хаотичні й креативні ідеї виявилися чудовими намітками нової й продуктивної бізнес-стратегії. Але найдивнішим було те, що замість злості та розчарування Кіндрат раптом відчув не лише здивування, але й захоплення. Химка й справді була, як виявилося, досить талановитою. Проте показувати своє захоплення великий бос, звичайно ж, не мав наміру. Ще чого! Похвалити — це значило визнати поразку остаточно. Здатися і впасти на задні лапки перед Химкою він не збирався.
— Ну-у-у, — протягнув він, — це просто удача, от і все. Один раз вам, Юхиміє Едуардівно, просто пощастило, бо такого наша фірма ще не робила, тому всі й зацікавилися та набігли. Незабаром ажіотаж стихне, і через деякий час побачимо, які тенденції впливають на продажі в компанії.
— Побачимо, побачимо, — махнула Химка рукою. — Але я виграла! Ура! Я виграла парі! Яка ж я рада! — дівчина аж на місці підстрибнула від радості. — Ага, Кіндер-сюрпризе, факти говорять самі за себе! Парі виграно! А це означає, що на сцену ти сьогодні мав вийти в рожевих окулярах з сердечками! Проте ми з босом уклали інший, ще кращий договір, — пояснила вона Грицьку та Павлині, які співчутливо поглядали на Кіндрата. — З понеділка в нашому офісі наш чудовий бос буде цілий тиждень носити ось це жовте худі! — показала вона одежину на собі. — І, звичайно ж, також ті рожеві окуляри із сердечками, про які було домовлено, щоб одягнув на виставці, — дівчина примружилася, зловивши трохи стривожений погляд Кіндрата. — Ти ж виконаєш свою обіцянку, Кіндрелло? Адже договір є договір!
#243 в Любовні романи
#20 в Романтична комедія
#50 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 16.11.2026