Розділ 22
— Химко, Боже мій, що ми наробили?! Що я, дурень, наробив?! — спитав у розпачі Кіндрат, коли його мама зникла в натовпі виставки. Він повільно повернувся до дівчини, відчуваючи, що його починає накривати хвиля паніки. — Ти хоч уявляєш, що таке мамин день народження у колі нашої родини?!
— Ой, та розслабся, Кіндрелло! — Химка безтурботно махнула рукою і нахилилася, щоб почухати Рохлика за вушком. Поросятко задоволено зарохкало, але шнурки Кіндрата з рота не випустило, продовжувало їх щасливо слюнявити. — Родичі — це ж весело! Посидимо, поїмо салатиків, я їм розкажу пару анекдотів і цікавинок. Усе пройде як по маслу! Твоя мама просто хоче переконатися, чи я справді тебе достойна.
— Ага! Ти помиляєшся! Вона хоче переконатися, що ти зламаєшся під тиском нашої родинного осуду! — Кіндрат схопився за голову. — Ти не знаєш мою тітку Неонеллу! Вона страшна перфекціоністка, ще більша, ніж я! А мій дядько Терентій? Він колишній військовий і буде допитувати тебе, чи вмієш ти розбирати автомат! Вони тебе зжеруть, Химко! А потім зжеруть мене! За те, що я привів у їхнє традиційне товариство незвичну дівчину...
— Ну, по-перше, автомат розбирати і складати я вмію, це не проблема, — спокійно відповіла переляканому босу його креативна директорка. — А по-друге, ми з тобою сьогодні зробили головне: відшили твою потенційну наречену, яку хотіла нав'язати тобі твоя мама, і показали твоїй мамі, що ти маєш власну думку. А з родичами якось розберемося! До середи у нас ще є час! А зараз, босе, пропоную повернутися до справ. У нас ще є багато часу до закриття виставки. Ти ж не забув, що в нас парі? І я збираюся виграти!
Кіндрат важко зітхнув, бо Химка мала рацію, слід було повертатися до роботи…
Останні години виставки «Канц-Простору» пролетіли, як одна суцільна і наповнена галасом та продажами мить. Відвідувачі намагалися встигнути роздивитися і купити все перед закриттям, і біля обох половин стенду «Олівців-малювців» яблуку ніде було впасти. Кіндрат, намагаючись відволіктися від думок про кошмарну (ох, що це так і буде, він не мав жодних сумнівів!) середу, з головою поринув у продажі, консультації, переговори, підписуючи контракти з власниками книжкових мереж та елітних магазинів канцелярії.
Точно о шістнадцятій годині з гучномовців під стелею павільйону пролунав приємний жіночий голос, який сповістив про офіційне завершення виставки та запросив усіх учасників до головної сцени на церемонію нагородження.
Натовп почав поступово рідшати, учасники пакували свої виставкові товари, складали банери та носили їх до фургонів, обмінювалися останніми візитками з потенційними партнерами…
Коли всі були готові, тоді до Кіндрата підійшли Григорій з Павлиною, які сьогодні теж працювали на стендах в поті чола. Грицько тримав товсту папку в руках, де було складено чимало вже підписаних угод, а також протоколів намірів, які сьогодні оформили і бос, і його креативна підлегла. До них також весело підстрибнула Химка, за плечима якої висів чималий наплічник, набитий якимись незрозумілими речами, що були сьогодні вкрай необхідними для виставки речами. На руках вона тримала свого Рохлика.
— Ну що, колеги і коліжанки?! — в очах Химкаи спалахнув азартний вогник. — Прийшов час істини! Настав момент підбити підсумки нашого грандіозного парі! Грицю, ти ж у нас сьогодні типу незалежне журі? Оголоси, будь ласка, результати! Хто приніс компанії на цій виставці більше укладених договорів?
#243 в Любовні романи
#20 в Романтична комедія
#50 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 16.11.2026