Розділ 21

Розділ 21

— Отже, ви Юхимія? — дуже спокійним голосом спитала Раїса Захарівна. — «Химко, не гакай!»? Правильно? Пригадую, пригадую… Кажете, намет і Гоа? Гм. Дуже… е-е-е… нестандартний підхід до сімейного життя, — жінка спробувала посміхнутися, але це більше було схоже на звіриний оскал. 

Кіндрат мовчав, напружено намагаючись розгадати маневр своєї мами, бо це було щось новеньке, що вона не почала скандал одразу. Раїса Захарівна ніколи не здавалася так швидко! 

— Ой, та не хвилюйтеся, мамо, за нас із Кіндрелло! — Химка, очевидно, зовсім не відчувала прихованої загрози й безстрашно продовжувала грати свою роль нареченої і майже дружини Кіндрата. — Усе буде добре! Я просто якраз ще не знала, куди прилаштувати на час нашого медового місяця свого Рохлика. Він погано переносить польоти в літаках. А тепер, думаю, що попрошу у вас! Ви ж приглянете за ним?

— Якого Рохлика? — здивувалася Раїса Захарівна, бо геть забула про маленьке поросятко, що прибігло за Химкою.

— Та ось же він! — вказала дівчина на мініпіга, котрий товкся біля ніг колишньої завучки. Напевно, йому теж сподобалося її взуття, як подобалися черевики Кіндрата, але черевички Раїси Захарівни не мали шнурків, які можна було б пожувати, тому поросятко, трохи покрутившись біля жінки, подріботіло до знайомих і улюблених шнурків Кіндрата.

— То це ваш? — з огидою в голосі спитала жінка. — Фу! Тобто… е-е-е… яке миле поросятко! Але, на жаль, я не маю умов для правильного утримання свиней у квартирі, — похитала головою Раїса Захарівна, поправила окуляри і подивилася прямо в очі Химці. — Але якщо ви з Кіндратом справді плануєте одружитися, то я як мати, звичайно ж, повинна прийняти вибір сина. А отже, я хотіла б познайомитися з майбутньою невісткою ближче. У сімейному, так би мовити, колі.

Кіндрат відчув, що у нього всередині все обривається. Ох, він знав цей тон! Це був тон ката, який пропонує жертві самій обрати плаху чи шибеницю. Боже, його мама щось задумала! І ясно, що не дуже добре для нього й Химки. 

— Через три дні, у середу, у мене ювілей, мій день народження, — урочисто оголосила Раїса Захарівна і начепила на обличчя ду-у-уже ввічливу посмішку. — Я запросила найближчих своїх родичів та друзів до себе додому. Буде тихе сімейне застілля, і я буду надзвичайно рада бачити там свого сина з... е-е-е… його нареченою.

Химка радісно заплескала в долоні, а Кіндрат зблід ще дужче.

— Супер! Ми обов'язково прийдемо! Обожнюю дні народження! Це завжди таке веселе свято! — вигукнула дівчина. — Я навіть вже знаю, який подарунок я вам подарую!

— Прекрасно... гм… Химко, — Раїса Захарівна знову широко і задоволено посміхнулася, зрадівши, що дівчина потрапила у ретельно розставлену пастку, але в її посмішці Кіндрат упізнав акулячий вищер. — Я з нетерпінням буду на вас чекати! Сподіваюся, Кіндрате, — глипнула вона на свого сина. — Ти розумієш, що знайомство твоєї нареченої з усією нашою родиною — це дуже відповідальний крок. На моєму дні народження зберуться всі наші родичі... А це поважні люди з традиційними цінностями.

Вона пронизувала поглядом Кіндрата, і в її очах чітко читався виклик: «Ну, що ж, сину, побачимо, чи довго ти витримаєш цю ганьбу перед усією ріднею…».

— Чудово! Ми теж поважаємо традиційні цінності, — кивнула Химка. — А о котрій годині відбудеться святкування?

— Чекаю на вас у середу о шостій вечора. Без запізнень, — сказала жінка. — І, Юхиміє, я дуже сподіваюся, що вашу… е-е-е… тваринку ви залишите вдома, — незадоволена поглянула жінка на Рохлика, який валявся на підлозі і щасливо смикав шнурки Кіндрата. — До побачення! — кивнула Раїса Захарівна, різко розвернулася і пішла геть.

Що ж, вона була дуже зараз задоволена собою. Пастка була розставлена чудово, і Химка вже потрапила туди. Через три дні вона кине це кошмарне непорозуміння на поталу своїй прискіпливій рідні, і тоді Кіндратові відкриються очі і він сам прибіжить до неї з вибаченнями, благаючи знайти йому нормальну дружину, і порве з цим опудалом.

Кіндрат же стояв, наче вкопаний, і з розпачем дивився їй услід. Бо саме цієї миті він із жахом усвідомив одну страшну річ: їхній із Химкою план нейтралізувати його маму й позбутися її впливу на його життя з тріском провалився. Навіть більше! Вони примудрилися зробити ситуацію ще гіршою! Він, по суті, щойно власноручно запустив механізм зворотного відліку. І тепер через три дні на маминому дні народження на нього чекатиме публічне й невідворотне приниження. Та він ще й Химку в цю халепу втягнув!

Чорт! Усе було не просто погано. Усе було дуже й дуже погано…