Розділ 17

Розділ 17

— Який план? — з підозрою і недовірою у голосі перепитав Кіндрат. З огляду на його попередній досвід, геніальні ідеї Химки були хоч і результативними, але досить незвичними, м'яко кажучи.

— Такий, що твою кандидатку в дружини Маргариту з виставки як вітром здує! — радісно і самовпевнено пообіцяла дівчина. — Кіндрате, я зіграю твою дівчину! А точніше, кохану наречену!

Кіндрата аж хитнуло від несподіванки, і йому довелося обпертися рукою об стіл, щоб не впасти.

— Що-о-о?! — прогарчав він у телефон. — Яку ще наречену?! Ви з глузду з'їхали?!

— А що? Це ж геніально! Кіндрате, подумай спочатку добре! — анітрохи не знітилася Химка. — Твоя мама приводить цю Маргариту на оглядини, щоб вас звести, а тут — бац! У тебе вже є кохана жінка! Та ще й така... е-е-е... неформатна і епатажна, як я. Ти вб'єш двох зайців! Ця твоя Маргарита, якою б вона там правильною не була і які б плани на тебе не мала, одразу ж зрозуміє, що ловити їй тут нічого. Жодна жінка у здоровому глузді не захоче влазити в чужі стосунки й розбірки. Нащо воно їй? Вона просто розвернеться і піде шукати собі іншого вільного і зручного мужика. А мама твоя побачить, що ти вийшов з-під її контролю, і змушена буде змиритися, чого ми й хочемо добитися. Хіба ні?

Кіндрат же ще не міг оговтатися від Химчиного плану, бо його мозок просто відмовлявся переварювати і сприймати цю абсурдну інформацію. Він і Юхимія?! Ця непередбачувана дівчина, яка ні хвилини не сидить на місці і вносить хаос і безлад скрізь, де тільки з'являється? Наречені?!

Хоча десь глибоко в собі він вже розумів, що саме такий радикальний підхід може якраз і спрацювати з його мамою.

— Може, Маргарита і піде геть, — нарешті промовив Кіндрат, — але як же моя мама?! Ви ж розумієте, що для неї мій вибір… е-е-е… тобто… гм… такий вибір — це просто катастрофа?

— Ой, та не драматизуй! Ну, покричить трохи, поп'є валер'янки, — відмахнулася дівчина. — Зате ми досягнемо головної мети! Твоя мама вже не водитиме до тебе на роботу своїх знайомих дівиць і взагалі не буде влаштовувати оці свої нав'язливі сватання. Бо в тебе вже буде типу наречена. Тобто, я її зіграю на виставці, мама побачить і відчепитися від тебе. Ти будеш вільний, Кіндрате! Таким чином ти покажеш, що ти дорослий хлопчик і вже сам керуєш своїм життям. Ну що, як тобі план?

— Кошмарний план! — вигукнув щиро Кіндрат. 

— Чудово! Я знала, що ти заціниш! — реготнула Химка. — Значить, домовилися! Тоді ще два нюанси. По-перше, ти називаєш мене відсьогодні Химкою, а не Юхимією Едуардівною, і звертаєшся  на «ти». Адже закохані не викають одне одному. І по-друге, на виставці, коли прийде твоя мама, щоб ти нічого не зіпсував, я тебе прошу, просто мовчи і підтакуй. І з усім, що я не скажу, погоджуйся. Ти зрозумів?

— Але.., — спробував заперечити Кіндрат.

— Жодних але! Все буде добре, от побачиш! І ще один малюпусінький моментик..,. — тон Химки раптом змінився і став хитрим і діловим. — Те, що я зіграю такою наречену і звільню від маминого ярма… е-е-е… це ж послуга, правда? А за послуги треба платити. Тому в мене є умови!

— Які ще умови? — напружився Кіндрат, майже змирившись із долею.

— Наше парі! — нагадала креативна директорка. — Сьогодні ж останній день виставки. Якщо за підсумками дня мій стенд виграє, то я дозволяю тобі не вдягати ті рожеві окуляри на фінальне нагородження. Ну, щоб не добивати твою маму остаточно. Бо в неї і так сьогодні буде нелегкий день.

— Слава Богу, — зрадів Кіндрат.

— Рано радієш, босе! — перебила його Химка. — На сцені ти будеш без них. Ну, це якщо я виграю. Але натомість ти одягнеш ці рожеві окуляри і… е-е-е… моє жовте худі з величезним написом «Я люблю поросят!» і ходитимеш так у нас в офісі! Цілий наступний тиждень! Без права знімати! Домовилися?

Кіндрат заплющив очі, яскраво уявляючи, як він іде коридорами компанії «Олівці-малювці» в яскраво-жовтому худі та окулярах-сердечках…

— Домовилися, — приречено відповів він, тим самим підписуючи угоду з дияволом, що буде сьогодні грати його наречену.

— Супер! Ловлю на слові! — зраділа Химка. — Твоє завдання на сьогодні просте: приїхати на виставку, нічому не дивуватися і, головне, підігрувати мені! Зрозумів? Хоч би що там не відбувалося, ти роби вигляд, що ти від мене в повному захваті і ми безмежно закохані й щасливі!

— Юхиміє Едуардівно, я не впевнений, що зможу це зіграти, — запанікував Кіндрат. — Я навіть брешу погано!

— Не Юхимія Едуардівна, а Химка! Кіндрате, не забудь! Тільки по імені і на «ти»! Потренуйся там вдома зараз! І, чесно кажучи, тобі й не треба нічого грати! Твоє звичне перелякане і шоковане обличчя чудово підійде для ролі закоханого чоловіка, який втратив голову! Все, час пішов. Зустрінемося на виставці! І запам'ятай, що сьогодні ми закохані наречені! Чао-какао, коханий наречений! — чмокнула губами Химка, імітуючи поцілунок, і завершила розмову...