Розділ 13

Розділ 13

У Кіндрата по спині пробігся неприємний холодок, бо він надто добре знав цей тон своєї мами.

— М-м-мамо, про що ти? Що значить: те, що треба? — обережно перепитав він, трохи заїкаючись.

— А те й значить! — заявила Раїса Захарівна. — Виставка — це чудове солідне і ділове місце! Якраз те, що треба для знайомства! Тому завтра десь об одинадцятій годині я прийду до тебе на виставку. Ми, до речі, давно вже бачилися! Я скучила. І прийду не сама!

Кіндрата почала охоплювати паніка. Поки що легка.

— Не сама? А з ким ти прийдеш, мамо? Знову зі своєю подругою, Валентиною Петрівною? — приречено запитав він, згадавши попередні візити обох поважних пань на кілька офіційних заходів, де він представляв свою компанію. 

— Ні! До чого тут Валентина? Я прийду з Маргаритою! Це донька моєї колишньої колеги, Таміли Львівни. Маргарита чудова дівчина! Вона працює старшим аудитором. Дуже серйозна, відповідальна, носить ділові костюми, знає дві іноземні мови і вміє пекти пироги з капустою! Ви прекрасно одне одному підходите! Саме таку невістку я хочу! Я їй уже розказала, який ти в мене успішний і солідний бізнесмен, і вона погодилася з тобою познайомитися!

— Пироги з капустою?! Мамо! — тепер паніка почала наростати, і Кіндрат трохи підвищив голос, чого категорично не можна було робити при його мамі. Він це знав, але стримуватися було важко. — Яке знайомство?! Я ж тобі тільки що сказав, що буду на виставці дуже зайнятий! Завтра другий і останній день! Там буде купа людей, преса, організатори, підбиття підсумків! У мене не буде жодної вільної хвилини, щоб розважати твою Маргариту!

— Кіндрате, замовкни і слухайся маму! І не смій підвищувати на мене голос! — строгим голосом відчитала його жінка. — І Маргариту не треба розважати. Ви зустрінетеся на виставці, просто познайомитеся. Вона побачить тебе в діловій атмосфері, оцінить твою строгість і професіоналізм. Побачить твої ці... як їх... е-е-е… елітні щоденники. Це точно справить на неї гарне враження! Ми з Тамілою Львівною все вже спланували.

А от тепер паніка накрила Кіндрата з головою. Та в нього просто в очах потемніло від жаху! Адже він раптом чітко уявив цю картину, коли його сувора мама разом із правильною Маргаритою-аудитором підходять завтра до його стенду, щоб оцінити його… гм… строгість і професіоналізм… А там… А там половина павільйону розмальована кислотними яскравими кольорами, гучно грає молодіжна музика, лунає веселий сміх, покупцям роздають ручки з ароматом піци й карамелі, а під ногами діловито бігає і рохкає Рохлик у своєму джинсовому комбінезоні і періодично гризе його, Кіндратові, шнурки на черевиках… Ох, а посеред усього цього балагану знаходиться Химка, ходяче стихійне лихо із кучматою зачіскою, яка при всіх називає його «Кіндер-сюрпризом» і мазюкає його вказівним пальцем по носі рожевою фарбою!

Але найжахливіше — це парі! Якщо завтра з'ясується, що Химка виграла їхню суперечку і підписала більше контрактів, то він змушений буде одягнути рожеві окуляри з блискітками у вигляді сердечок!

— Мамо, благаю тебе! Тільки не завтра! — вигукнув Кіндрат і підхопився зі стільця…