Розділ 9

Розділ 9

Кіндрат повільно підійшов ближче.

— Юхиміє Едуардівно, що ви робите?! — строго запитав він. — Ви перетворюєте серйозну бізнес-виставку на якийсь балаган!

— Я перетворюю її на мистецтво, босе! — весело запевнила Кіндрата Химка і спритно зіскочила з драбинки. — Мистецтво не лишає людей байдужими! І до нас уже підходило кілька блогерів! Вони знімали процес. Їм страшенно сподобалася ідея, що бренд може бути таким живим!

І справді, навколо їхнього подвійного стенду вже починав збиратися натовп. Людей приваблював різкий контраст, де з одного боку була розташована непорушна і майже аристократична строгість Кіндратової класики, а з іншого боку яскравів перформанс Химки, відбувався живий процес створення графіті.

Раптом Кіндрат побачив, що з-під столу, заваленого коробками з маркерами та ручками-кактусами, долинуло знайоме йому рохкаяння, а потім звідти виліз Химчин мініпіг Рохлик. Сьогодні він був одягнений також у джинсовий комбінезончик, який за стилем пасував до одягу його хазяйки. Поросятко ще трохи покувікало, а потім нахабно почимчикувало прямісінько на класичну і строгу територію Кіндратової половини.

— Агов, геть звідти! Юхиміє Едуардівно, заберіть свою свиню від мого стенду! — визвірився Кіндрат.

Поросятко ж, почувши голос улюбленого боса, раптом зупинилось і з радісним кувіканням швидко підбігло до Кіндратових ніг і почало діловито обнюхувати його черевики. Кіндрат же зрозумів, що нині йому вже нікуди не подітися ні від божевільної креативної директорки, ні від цього нестерпного поросяти, яке він зненавидів усім серцем, і тому спересердя відштовхнув мініпіга від своїх ніг і пішов до своєї половини стенду. Принаймні тут він відчував себе впевненіше, і його класичні блокноти та ручки трохи заспокоювали його нерви.

Але поява мініпіга викликала навколо стенду Химки справжній ажіотаж! Кілька відвідувачів, які з цікавістю роздивлялися Химчині мальовидла на стіні, побачивши порося в комбінезоні, радісно пожвавішали і почали діставати телефони.

— Ой, який милий! А можна його сфотографувати? — запитала якась дівчина, присідаючи біля Рохлика.

— Звичайно! — миттєво зорієнтувалася Химка. — Це наш головний антистрес-менеджер Рохлик! До речі, якщо ви сфотографуєтесь із ним на фоні нашого графіті і тегнете у своїх соцмережах бренд «Олівці-малювці», то отримаєте в подарунок нашу нову ручку з ароматом піци!

Натовп навколо пожвавішав ще більше! Люди почали підходити ближче, розглядати розкладені на столах яскраві зошити, брати до рук кумедні ручки, робити селфі з Рохликом. Дехто з цікавістю навіть переходив на праву половину, розглядаючи дорогі щоденники Кіндрата, ніби порівнюючи…

Рохлику ж така увага публіки, здається, спочатку дуже подобалася, але через деякий час це йому набридло. Мініпіг незадоволено рохкнув, рішуче крутнув своїм хвостиком і, проігнорувавши чергову дівчину з телефоном, цілеспрямовано потрюхикав геть від галасливого натовпу. І пішов він, звичайно ж, туди, куди його тягнуло найбільше, до об'єкта своєї любові — Кіндрата.

Кіндрат саме в той час дуже зрадів, бо до його частини стенду підійшов поважний пан, котрий зацікавився одним із елітних щоденників, і бос натхненно розповідав цьому солідному чоловікові про ручне тиснення на їхніх нових щоденниках. Аж раптом він відчув якийсь рух біля своїх ніг. Бос опустив погляд і мало не застогнав від роздратування, адже Рохлик, очевидно, вирішив, що шнурки на черевиках генерального директора — це його законна здобич, із якою він не встиг розібратися ще в офісі. Поросятко весь час намагалося схопити зубами кінчик шнурка, а Кіндрат намагався уникнути цього. Крам того, він ще й робив вигляд, що все добре, і намагався не зважати на порося біля своїх ніг, бо якраз розмовляв із відвідувачем.

— Як я вже розповідав вам, пане, шкіра на наших блокнотах проходить особливу екологічну обробку, — незворушно продовжував далі бос, водночас намагаючись непомітно відштовхнути ногою мініпіга від себе. Але Рохлик був дуже впертим, він із новим завзяттям знову і знову повертався до шнурків Кіндрата і намагався зловити їх зубами. Під час однієї з таких спроб поросятко закувікало голосніше і вже трохи роздратовано.

Солідний клієнт, який до цього уважно слухав розповідь Кіндрата про елітні блокноти, раптом опустив погляд на Рохлика і здивовано та щиро розреготався.

— А у вас тут справді цікаво! — вигукнув чоловік. — Мені сподобався контраст ваших стендів! — вказав він на Химкину половину, де відвідувачів зібралося досить багато. — Це що, ваш новий креативний маркетинговий хід? Залучення уваги до преміум-товарів через такий шалений контраст? Чудово! А цей учасник виставки просто знахідка! — вказав пан на мініпіга. — Моя донька була б у захваті від цього малюка!

Кіндрат відчув, що починає червоніти, бо на нього почали звертати увагу чимало людей після слів цього пана. Блогери з телефонами вже перевели свої камери на нього, а Юхимія з-за свого столу хитро примружилася, з цікавістю дивлячись на Кіндрата і явно чекаючи його реакції на це все.

Ну що ж, Кіндрат Перепелиця і справді був професіоналом, цього від нього не можна було забрати.  Він миттєво натягнув на обличчя свою найкращу і максимально привітну ділову посмішку і присів біля ненависного поросяти.

— Так, пане, ви маєте рацію, це... е-е-е… наш корпоративний талісман, — вичавив із себе Кіндрат і почухав Рохлика за вушком.

Поросятко миттєво відреагувало. Відчувши таку приємну ласку від об'єкта свого обожнювання, Рохлик голосно хрюкнув і, як підкошений, завалився на спину просто біля строгого стенду з елітними канцелярськими товарами, підставивши генеральному директору своє плямисте рожеве пузо. У натовпі навколо залунали захоплені та розчулені голоси, хтось із жінок заахкав, а всі камери телефонів спрямувалися на Кіндрата й порося.