Розділ 6

Розділ 6

— Трясця! Що це збіса таке?! — підскочив Кіндрат на кріслі, різко відсмикуючи ноги від дивного створіння.

— А-а-а! Я геть забула вас познайомити! — скрикнула Химка і підійшла ближче до столу. — Отже, познайомтеся! Кіндрате, — це Рохлик, мій улюблений розумничок мініпіг. Рохлику, — це Кіндрат, мій дуже строгий і дуже злий бос! — весело промовила Химка.

— Мі… Мініпіг? — тільки й зумів вичавити із себе Кіндрат.

— Ага! Карликове поросятко, домашній улюбленець, — весело кивнула Химка. — Я подумала, що раз ми тепер ділимо один кабінет, а ти весь такий напружений і незадоволений, і до того ж у нас попереду ще ду-у-уже багато нервової роботи, — якось навіть єхидно, як здалося Кіндрату, пообіцяла дівчина, — то нам просто необхідний штатний антистрес-менеджер! Рохлик чудово із цим впорається! Але він у мене з характером. Йому не всі подобаються! Але ти, Кіндрате, сподобався йому беззаперечно!

Кіндрат витріщився на порося. Рохлик ображено кувікнув через те, що в нього забрали смачний шнурок на черевику, трохи ще порохкав біля Кіндратових черевиків, які весь час від нього втікали, а потім, смішно цокаючи маленькими ратичками по паркету, розвернувся і діловито почимчикував у пошуках чогось іншого й цікавішого.

— Заберіть негайно свою свиню з моєї половини! — визвірився Кіндрат, відчуваючи, що зараз він зірветься і почне брудно лаятися. — Це кабінет гендиректора елітної компанії, а не свиноферма! Він же зараз усе тут загидить! 

Юхимія дзвінко розреготалася, підбігла до свого мініпіга і підхопила поросятко на руки.

— Ну чого ти такий злий із самого ранку, Кіндере? Рохлик просто хотів познайомитися з тобою. Все, все, ходімо на нашу половину, мій хитрунчику, — примовляла вона до мініпіга, який радісно тикався п'ятачком їй у шию, поки дівчина поверталася до свого столу.

— О Боже, це просто кошмар якийсь! Ви притягнули в офіс елітної компанії свиню?! — Кіндрат не міг і досі оговтатися і повірити своїм очам. — Юхиміє Едуардівно, адже це порушення всіх санітарних норм! Це кабінет генерального директора, а не хлів! Де воно буде... е-е-е... справляти свої природні потреби?!

— Ти хотів запитати, де Рохлик буде какати і пісяти? — перепитала Химка, назвавши речі своїми іменами і змусивши Кіндата трохи порожевіти. — Ой, не будь таким нудним, Кіндер-сюрпризе, — відмахнулася дівчина, ніжно чухаючи Рохлика за вушком. Поросятко від задоволення примружило маленькі оченята і дуже кумедно і протяжно рохкаючи, завалилося на бік прямо на її столі. — Це не звичайне поросятко, а елітний мініпіг. Він, до речі, дуже розумний! Вони інтелектом як трирічні діти. Рохлику, голос!

Поросятко розплющило очі й видало коротке, але дуже гучне і дзвінке «Куві!». Кіндрат розізлився ще більше.

— Мені абсолютно байдуже на рівень його інтелекту і словниковий запас! Я питаю, де ця ваша свиня буде ходити в туалет?! — вигукнув він.

— По-перше, не свиня, а мій особистий помічник і антистрес-менеджер, — повчальним тоном почала говорити Химка, піднявши вказівний палець. — По-друге, мініпіги неймовірно охайні! У них навіть потових залоз майже немає, тому він пахне краще, ніж деякі люди.  А щодо туалету... Поглянь ось сюди!

Дівчина схилилася і з-під свого жовтого столу виставила великий котячий лоток. Звичайно ж, він був яскраво-рожевим, Кіндрат тепер навіть здивувався б, якби він був іншого кольору.

— Лоток?! У моєму кабінеті?! — голос Кіндрата зрозумів, що тримати себе в руках йому стає все важче і важче. — Ви знущаєтеся з мене?!

— Ні, я дбаю про комфорт нашого робочого простору, — незворушно відповіла дівчина, ставлячи поросятко на підлогу біля лотка. Рохлик відразу ж діловито обнюхав свої володіння, смішно махнув закрученим хвостиком і потрюхикав до рожевого Химкиного пуфа. — Він чудово привчений до туалету. А те, що він твої шнурки на черевиках жував, то так це в нього просто природний інстинкт такий, називається «синдром п'ятачка». Це, до речі, науковий термін. Поросяткам треба постійно щось рити. Так що звикай! А краще просто подружися із Рохликом, тому що ти йому справді сподобався. Не у кожного він хоче відгризти шнурки на черевиках! — дівчина весело розсміялася, а потім знову почала хитати головою у такт своїй музиці в навушниках і щось малювати.

Кіндрат незадоволено похитав головою, але розумів, що сперечатися з цією божевільною мажоркою було абсолютно марно. Вона пробивала будь-які його логічні аргументи своєю легкою безпосередністю. Чоловік із огидою подивився на рожевий лоток, потім на порося в зеленому светрику, яке вивалилося на рожевому пуфі, і міцно зціпив зуби. Нічого, він і це витерпить! Адже попереду має грандіозний план!

Щоб хоч якось заспокоїти нерви, він почав повільно розкладати на столі папери, які сьогодні треба було вивчити і підписати. Але зосередитися було неможливо. Юхимія працювала, як справжній тайфун. Вона постійно з кимось розмовляла по телефону, сміялася, розкладала на столі свої ескізи, роздивлялася їх, а потім незадоволено жмакала папір, кидала у сміттєве відро і починала малювати заново, різала різнокольоровий картон, щось активно клеїла… Її стіл нагадував звалище різнокольорового непотребу. Але, на свій подив, Кіндрат помітив, що в цьому хаосі є якась система, яку він не міг поки що розгадати. Юхимія чітко роздавала вказівки підрядникам, миттєво приймала рішення і ні на секунду не сумнівалася в тому, що робить.

Це дратувало ще більше. Отже, все-таки так і є, як він і підозрював: ця дівчина не була просто дурненькою мажоркою, як йому хотілося б. Вона справді мала креативність і талант. Чорт, якщо її стенд вистрілить на виставці... Ні, цього не можна було допустити! Його авторитет як генерального директора буде повністю знищений, а він цього ніколи не допустить! Стати посміховиськом в рожевих окулярах із сердечками Кіндрат не збирався...