Розділ 4

Розділ 4

— А я кажу, що ми повеземо «Канц-Бунт»! — Юхимія навіть ніжкою тупнула, від чого її виріз на спідниці трохи оголив стегно, як магніт, притягнувши погляд Кіндрата. — Я теж маю право голосу, тому що я креативний директор! Батько дав мені повноваження рятувати бренд, і я не дам тобі занапастити таку класну можливість представити наш бренд на міжнародному рівні. На цій виставці можна укласти купу контрактів і отримати великі гроші! Не думаю, що твої чорні візитниці принесуть такий прибуток, як мої яскраві ручки!

— Юхиміє Едуардівно, я все розумію, адже ви донька власника і можете й справді заручитися підтримкою вашого батька і пропхати ваш зовсім непродуманий і смішний проект. Але ви намалювали все це буквально за двадцять хвилин і похапцем, — з неприємною саркастичною посмішкою поглянув Кіндрат на ескізи Химки, — а ми над нашим проєктом працювали три місяці! Тут все продумано і все бездоганно. І я не хочу виконувати ваші капризи! Я сказав — ні! 

— Капризи?! — вже не на жарт розізлилася Химка. — Це не капризи! Це реальний проєкт, який може врятувати ваш провал! 

— О Боже, я так і знав! І де ви взялися, така капризуля, на мою голову! — упав у своє у своє крісло Кіндрат і справді схопився за голову. — Я ще раз вам кажу, що…

Раптом Павлина, яка перелякано спостерігала за суперечкою свого боса і розтріпаної агресивної дівчини, несміливо підняла руку, наче школярка у школі, яка хоче дати відповідь на запитання вчителя.

— Колеги... Е-е-е… Кіндрате Олеговичу і ви, панянко... е-е-е... Юхиміє… Послухайте.., — несміливо почала вона під роздратованими поглядами боса та нової креативної директорки. — Може, ми... Може, ми якось знайдемо компроміс? Фестиваль починається післязавтра вранці. Ми не встигнемо виготовити новий стенд повністю, але й ігнорувати ідеї нашої нової креативної директорки... Ну, теж, напевно, не варто…

Кіндрат сердито скривився і запитав: 

— Який ще компроміс?

— А що, як ми... Гм… Поділимо наш стенд? — запропонувала Павлина. — Адже павільйони у виставковому приміщенні досить великі. Використаємо обидві ідеї і два наші проєкти. Наприклад, права половина буде класичною, як пропонує Кіндрат Олегович, а ліва половина... е-е-е... неоновою і різнокольоровою. З вашими, Юхиміє, фламінго і балончиками. Назвемо це, наприклад, концепцією «Два полюси бренду» чи ще якось. І хай тоді клієнти самі обирають, що їм більше сподобається?

У кабінеті запанувала напружена тиша, всі обдумували пропозицію Павлини. Кіндрат подумки прикинув ризики. З одного боку, сусідство його елітних щоденників із цим різнокольоровим жахіттям — це нещадний удар по репутації. З іншого ж боку, власник компанії Едуард Вікторович ясно дав зрозуміти, що його доньку треба терпіти, і якщо він зірве її першу ідею, то бос може просто звільнити вже його самого.

Юхимія ж, навпаки, раптом хитро примружилася. Її обличчя просяяло широкою посмішкою, від якої в Кіндрата знову якось дивно і лоскотно занило в грудях.

— Вау! Крута ідея! Павлинко, ти генійка! Ух! Це ж неймовірно цікаво! — Химка голосно зааплодувала. — Це буде схоже на справжню дуель! Моя ліва половина нашої виставки проти твоєї правої, Кіндер-сюрпризе! — підморгнула вона босу. — Побачимо, біля якого стенду збереться більше людей і хто принесе компанії більше контрактів! Павлинко, дай я тебе розцілую! І можеш називати мене Химка! — дівчина кинулася до ошелешеної Павлини і обняла її та поцілувала у щоку. — Та давай вже і тебе, Грицю! Я дуже-дуже рада, що ми знайшли вихід із цієї неприємної ситуації!

Дівчина поцілувала також у щоку і Григорія, котрий зненацька почервонів, як рак, намагаючись не зустрічатися поглядом із босом. Кіндрат похмуро дивився на ці всі дурні поцілунки, і чомусь всередині нього заворушилося дивне роздратування. Він все відганяв думку про те, що добре було б, аби дівчина поцілувала ще й і його, хоча б у щоку.

Спохопившись що думає зовсім не про роботу, а про якісь дурниці, Кіндрат повільно випростався у своєму босівському кріслі, повертаючи собі холодну впевненість гендиректора. Отже, вона хоче дуель? Що ж, чудово! Він розчавить її своїм професіоналізмом, і доведе цій мажорці, вискочці і капризулі, що бізнес робиться на серйозності й солідності, а не на рожевих зайцях!

— Що ж, я згоден, — жорстко промовив він. — Візьмемо в роботу два варіанти. Але якщо ваш, як його там, «Канц-Бунт» провалиться, Юхиміє Едуардівно, то ви без суперечок прибираєте з мого кабінету весь свій мотлох! — кивнув він на фламінго біля вікна. — І до кінця місяця працюєте виключно за моїми вказівками! Беззаперечно мене слухаєтеся!

— Домовилися! — радісно погодилася Химка. — А якщо мій стенд сподобається більше і принесе більше контрактів, то ти, Кіндрате.., — дівчина на хвилинку задумалася. — Ти, Кіндрате, одягнеш рожеві окуляри з блискітками у вигляді сердечок на фінальне нагородження виставкового ярмарку! Ось ці! — кинулася вона до свого столу, розгребла якісь яскраві речі і витягнула смішні окуляри із сердечками. Помахала ними перед усіма, демонструючи предмет їхньої з босом угоди, а потім підбігла до Кіндрата і простягнула йому свою руку з яскравим манікюром, щоб закріпити домовленість.

Кіндрат, поглянувши на рожеві окуляри в руці дівчини, здригнувся від самої лише думки про такий сором, але відступати було нікуди. Він кивнув, погоджуючись, і потиснув Химці руку. Їхнє рукостискання виявилася несподівано сильним.

— Готуйтеся до поразки, Юхиміє Едуардівно, — промовив бос, трохи затримуючи її руку в своїй.