93 Корделія Фокс

Наступної миті ми з Джеймсом опинились в якомусь підземному приміщенні. Кілька секунд у мене все ще паморочилась голова і трохи нудило. Це були наслідки миттєвого переміщення.

- Джеймсе, куди ти мене переніс? І навіщо? - Поцікавилась я, роззираючись довкола.

- Корді, ти ж хотіла дізнатись про все... Зараз це станеться, - якось дивно посміхнувшись, промовив Джеймс.

Моя відьомська інтуїція кричала про небезпеку і вся ця ситуація починала мене бентежити. Жахлива здогадка виникла в моїй мудрій голові, але я до останнього не хотіла в це вірити.

- Джеймсе, тільки не кажи, що ти теж до цього причетний... - промовила я, відступаючи на крок від нього.

- Причетний? Корді, ти, як завжди, недооцінюєш мене. Я не просто причетний, а керую всім цим, - нахабно посміхнувшись, відповів граф Ворен.

- Краще скажи, що це лише твій черговий дурний жарт, бо...

- Бо що, Корді? Що тоді буде? - зухвала поцікавився Джеймс.

Я ніколи раніше не бачила, щоб він так поводився. Невже він роками дурив мене і вдавав із себе того, ким не був?

Від цієї думки у мене все стислося всередині, але зараз був не час для емоцій і образ. Я знову втрапила в халепу і зробила все можливе, щоб ніхто мене не знайшов і не допоміг.

Раз сталося саме так, то я зроблю все, щоб зупинити ворогів, ким би вони не були. Хоча я дуже хотіла жити і жити щасливо разом з коханою та дорогою мені людиною, але чудово усвідомлювала те, що шансів вижити у мене не було.

- Тоді я тебе знищу, - холодно відповіла я, збираючи всю свою магічну енергію.

Готуючи мене на місце верховної відьми, мама ще в дитинстві наклала на мене печать самознищення. Це було на крайній випадок, коли необхідно захистити інших ціною власного життя.

Я сподівалась, що мені не доведеться користуватись цією технікою, але зараз іншого виходу у мене не залишилось. Заспокоювало тільки те, що своєю жертвою я врятую багато життів і захищу того, кого кохаю.

- Ти, як завжди, занадто самовпевнена, Корді. Наївна, дурненька відьмочка, яку я використовував з першої нашої зустрічі. Чи ти справді думала, що світлий аристократ буде товаришувати з темною відьмою? Озирнись довкола. Тут тобі ніхто не допоможе і втекти ти не зможеш. Прийшовши до мене, ти зробила нам величезний подарунок. Твоя відьомська енергія дуже нам знадобиться, щоб здійснити наші плани.

Озирнувшись, я помітила, як в приміщенні почали з'являтися маги в плащах і масках. З кожною хвилиною їх ставало все більше.

- Так, я повелася, як бісова дурепа і зробила жахливу помилку. І тепер мені доведеться за неї заплатити. Не думай, що тобі чи твоїм посіпакам вдасться захопити мене, Джеймсе, хоч ми давно спілкувались, але ти дуже багато не знаєш про мене, бо ніколи не цікавився цим, - сказавши це, я активувала першу з п'яти печаток, що стримували мою справжню магічну силу і відчула жар у всьому тілі.

Чорна магічна енергія оточила мене, перетворюючись на захисні лати. Темна магічна лоза сильно розрослася і атакувала всіх хто був довкола мене.

Але ворогів було занадто багато і вони були досить сильними. Джеймс спробував атакувати мене зі спини, але до подібних атак я була готова.

- Який же ти боягуз Ворене! Боїшся підійти до дівчини і підло нападаєш зі спини, - промовила я, атакуючи цього клятого гада.

- Ти не дівчина, а відьма! Шкода, що тоді ми не змогли знищити тебе, коли я дізнався про те, що ти сплуталась з Блейком. Я так і знав, що ти здогадаєшся про чорну хворобу знайдеш антидот до моєї отрути, - розлючено промовив Ворен.

Вороги продовжували насідати і намагались оточити мене, тому мені довелося активувати другу з п'яти печаток. Ще трішки і все закінчиться. Ці виродки і не здогадуються про те, який фінал на них чекає.