89 Дерек Блейк

Коли бій остаточно стих, подвір’я східного ковену ще довго залишалося наповненим напруженою метушнею.

Темні агенти управління вже розійшлися по території, допомагаючи відьмам усувати наслідки нападу. Цілителі працювали біля поранених, криміналісти оглядали тіла нападників і залишки зруйнованих заклять, а кілька моїх підлеглих почали перевіряти захисні бар’єри ковену, щоб переконатися, що вороги не залишили після себе прихованих пасток.

Я швидко віддав кілька наказів через кристал зв’язку, після чого перевів погляд на Корделію.
Вона стояла поруч, уважно спостерігаючи за тим, як відьми і мої агенти наводять лад після бою.

— Підемо до твоєї матері, — сказав я тихо.

Корделія кивнула. Ми повернулися до головної будівлі ковену і піднялися до кабінету верховної відьми.

Коли ми зайшли всередину, вона вже була там і, як і раніше, повністю контролювала ситуацію. Кілька відьом стояли перед її столом, уважно слухаючи вказівки.

Верховна відьма говорила швидко і впевнено, розподіляючи обов’язки так чітко, ніби весь цей хаос був для неї звичайною справою.

Вона наказала перевірити зовнішні бар’єри, посилити охорону ковену і допитати тих нападників, яких вдалося захопити живими.

Лише після того, як остання з відьом вийшла з кабінету, вона підняла погляд на нас.

— Отже, — сказала вона, повільно опускаючись у крісло. — Продовжимо нашу розмову.

Я зробив кілька кроків ближче до столу. Корделія зупинилася поруч зі мною. Верховна відьма на кілька секунд замислилася, після чого повільно склала руки на столі.

— Те, що ви принесли сьогодні, — тихо сказала вона, — пов’язане з дуже старою історією.
Її погляд став значно серйознішим.

— Кілька століть тому жив один маг. Надзвичайно могутній.

Вона зробила коротку паузу.

— Його звали Корвіус.

Ім’я прозвучало так, ніби воно саме по собі мало вагу.

— Він був світлим магом, — продовжила вона. — Але його світло не мало нічого спільного з милосердям чи захистом.

Я уважно слухав.

— Корвіус ненавидів відьом і темних магів, — сказала вона. — Він вважав, що наші сили є небезпечними для світу і що їх потрібно знищити.

Корделія ледь помітно напружилася поруч зі мною.

— Згодом він створив таємне братство, — продовжила верховна відьма. — До нього входили світлі маги, які поділяли його переконання.

Її голос став тихішим.

— Вони почали полювання.

Я мовчки дивився на неї.

— Корвіус володів особливою магією світла, — сказала вона. — Вона була набагато сильнішою за звичайну світлу магію, і протистояти їй було надзвичайно важко.

Вона на мить замовкла, ніби згадуючи щось дуже давнє.

— Але це була не єдина його перевага.

Її зелений погляд ковзнув по наших обличчях.

— Він був фактично безсмертним.

Я відчув, як напружуються плечі.

— Безсмертним? — тихо перепитав я.

Верховна відьма кивнула.

— Його тіло майже не старіло, а магія відновлювала його навіть після найважчих поранень.

Я починав розуміти, до чого вона веде.

— Разом зі своїм братством він знищив багато відьом і темних магів, — продовжила вона. — Вони діяли підступно, нападали раптово і не залишали своїм жертвам шансів.

У кабінеті на мить запанувала тиша.

— Зрештою ми зрозуміли, що звичайна війна з ним не допоможе, — сказала вона.
Її голос став твердим.

— Тоді відьми і темні маги об’єднали свої сили.

Я уважно слухав кожне слово.

— Ми створили спеціальну магічну печать, — пояснила вона. — Надзвичайно сильну.

Її пальці ледь помітно торкнулися столу.

— Відьми створили саму печать, а темні маги забезпечили її захист.

Я відразу зрозумів, що вона має на увазі.

— Захисна магія, яка знищує будь-кого, хто спробує її зруйнувати, — тихо сказав я.

Вона кивнула.

— Саме так.

Після короткої паузи вона продовжила:

— Тоді нам вдалося зупинити Корвіуса. Його запечатали разом із джерелом його сили.

Я відчув, як у грудях повільно з’являється важке передчуття.

— А його братство?

— Майже всі його прибічники були знищені, — відповіла вона. — Ті, що вижили, зникли.

У кабінеті знову запала тиша.

Верховна відьма перевела погляд на Корделію.

— І ось тепер ви приносите мені чорний кристал і книгу ритуалів, які безпосередньо пов’язані з тією старою печаттю.

Я відчув, як напруга повільно стискає повітря в кімнаті.

— Ви думаєте… — почав я.

— Я майже впевнена, — перебила вона.

Її голос став холодним.

— Хтось намагається зруйнувати печать.

Мої пальці мимоволі стиснулися.

— Використовуючи відьомську магію, — тихо додала вона.

Я миттєво згадав усіх викрадених відьом. І раптом усе склалося в одну дуже тривожну картину. Верховна відьма повільно перевела погляд на нас.

— Якщо їм це вдасться, — сказала вона, — Корвіус прокинеться. Я навіть уявити не могла того, що подібне могло колись статись. 

Поряд голосно вилаялась Корделія, в я важко зітхнув. Тільки цього нам ще не вистачало.