88 Корделія Фокс

Я добре знала, куди саме потрібно заховати скриньку. У східному ковені було кілька таємних місць, про які знали лише найвищі відьми.

Одне з них знаходилося в старій частині будівлі, за захисними печатями, які не відкривалися без особливого дозволу.

Колись мати показала мені це місце, пояснивши, що там зберігають речі, які не повинні потрапити до чужих рук.

Тоді я ще не думала, що колись сама скористаюся тією схованкою. Скринька з тихим клацанням стала на кам’яну полицю.

Я наклала на неї кілька захисних заклять, після чого закрила прихований прохід і на мить притулилася спиною до холодної стіни.

Темна магія, яка відчувалася від кристала і книги, навіть крізь закриту скриньку не зникала повністю.

Вона була слабшою, але все одно залишала неприємне відчуття, ніби в цьому місці тепер з’явилася тінь.

Я змусила себе відійти від схованки. Зараз було не до роздумів. Коли я повернулася на подвір’я ковену, бій уже розгорівся на повну силу.

Я одразу помітила Дерека. Він стояв трохи осторонь від головної групи відьом, але водночас був у самому центрі бою.

Темна магія вирувала навколо нього, спалахуючи чорним полум’ям і блискавками, які розривали повітря з такою силою, що нападники змушені були відступати.

Я знала, що він помітив мою появу. Навіть не дивлячись прямо на мене, Дерек постійно тримав мене в полі зору.

Його погляд раз у раз ковзав у мій бік, перевіряючи, чи я в безпеці. Це змусило мене ледь помітно посміхнутися.

Я приєдналася до бою майже одразу. Магія відгукнулася легко і швидко, і вже за мить один із магів у масці змушений був відступити під моїм ударом.

У якийсь момент я помітила, як Дерек на кілька секунд відійшов убік і дістав зі свого плаща кристал зв’язку.

Він швидко промовив кілька коротких фраз, після чого кристал згас. Я прекрасно розуміла, що це означає.

Герцог щойно викликав підкріплення. І він зробив це вчасно. Бій тривав недовго після того, як на території ковену почали з’являтися нові портали.

Один за одним на подвір’ї виникали темні агенти управління, озброєні магією і готові до бою. Разом із ними прибули цілителі та криміналісти, які мали розібратися з наслідками нападу.

Щойно нападники зрозуміли, що ситуація змінилася не на їхню користь, вони почали відступати.
Але їм не дали цього зробити так легко.

Відьми і агенти Дерека тиснули на них з усіх боків, намагаючись знищити якомога більше ворогів, перш ніж ті зникнуть у своїх порталах.

Кілька магів у масках усе ж змогли втекти. Але багато з них залишилися лежати на кам’яному подвір’ї.

Я повільно видихнула, коли магічні спалахи навколо почали стихати. Відьми дали справді гідний бій.

Вони боролися впевнено і рішуче, не дозволяючи ворогам легко прорватися до головних будівель ковену.

Але я чудово розуміла, що без допомоги Дерека і його агентів усе могло закінчитися значно гірше.

Напад був надто добре організований. Якби підкріплення не з’явилося так швидко, втрати серед відьом могли бути дуже великими.

Я повільно підійшла до Дерека. Його плащ був трохи обпалений у кількох місцях, але сам він виглядав так само зібрано, як і на початку бою.

Наші погляди зустрілися.

— Скринька в безпечному місці, — тихо сказала я.

Він коротко кивнув. Я озирнулася довкола. Темні агенти вже почали оглядати територію, цілителі допомагали пораненим, а криміналісти готувалися досліджувати тіла нападників.

І саме в цей момент мене накрила одна дуже вперта думка.
Я знову подивилася на Дерека.

— Мене дещо турбує, — сказала я.

Він уважно глянув на мене.

— Що саме?

Я повільно перевела погляд на будівлі ковену, на відьом, які ще кілька хвилин тому билися за своє життя.

— Чому вони атакували саме східний ковен?

Дерек нічого не відповів, але я бачила, що він теж про це думає.
Я похитала головою.

— Про наш візит сюди ніхто не знав, — тихо сказала я. — Ми з’явилися тут раптово, і навіть у ковені про це дізналися лише після нашого прибуття.

Це означало лише одне. Напад не був пов’язаний з нами. Я знову подивилася на подвір’я, де ще недавно вирувала битва.

— Тоді чого саме вони хотіли?