72 Дерек Блейк

Повернувшись додому, я ще довго продовжував працювати на відстані за допомогою магічного кристала зв'язку.

Розібравшись зі справами, я вже збирався лягти спати, коли відчув магію Корделії. Я кинувся на кухню, де вона відчувалась і побачив картину маслом.

На підлозі валявся мій кузен, який за сумісництвом також був наслідним принцем нашого королівства.

Він був без свідомості і міцно скутий магічними путами. Над ним стояла, надзвичайно задоволена собою, Корделія.

- О, Дереку! Ти, як раз вчасно. Подивися на цю падлюку. Невідомо яким чином проник у маєток і точно хотів завдати якоїсь шкоди. Я спіймала цього гада на грячому. Коли цей бісів негідник очухається, то я влаштую йому допит з пристрастями. Він у мене соловейком заспіває. От побачиш, - посміхнувшись, промовила Корделія.

- Фокс, я чудово знаю цього негідника. Єдина шкода, якої він міг нам завдати - це спустошити наші шафи з їжею на кухні, - важко зітхнувши, промовив я.

- Це якийсь твій знайомий? - Поцікавилась відьмочка, не поспішаючи звільняти його від своїх магічних пут.

- Це мій кузен та наслідний принц нашого королівства, Едвард, - відповів я, присівши біля  нього.

- Йой! Сто тролів та ельфів! Я щойно побила нашого наступного короля! Стоп! Тут він сам винен! Хто це бачив ось так вештатися ночами по чужих кухнях?!  - Почала бідкатись Корделія, не забуваючи про те, щоб себе виправдати.

- Я забув тебе попередити про те, що інколи мій кузен ось так заглядає сюди, користуючись магічним татуюванням, щоб втекти від своєї охорони. Схоже, що і сьогодні Едвард збирався відвідати якусь із своїх таємних коханок, а перед тим чимось перекусити у нас на кухні. Але ти зіпсувала всі його плани, Корделіє, - посміхнувшись, промовив я.

- Виходить, що це ви двоє винні у всьому цьому, а я - нещасна, налякана жертва, що боялась за власне життя, - видала Корделія.

Неочікувано почувся тихий сміх мого кузена.

- Я собі якось зовсім по - іншому уявляв нещасну і налякану жертву. Чесно кажучи, я в шоці від того, як ця зеленоока красуня спершу напала на мене, не давши і слова сказати, потім накинула магічні пути, а тепер ще й стверджує, що вона жертва. І хто ця нахабна особа? - Промовив Едвард, намагаючись сісти.

- Це Корделія Фокс - моя наречена, - посміхнувшись, відповів я, допомагаючи кузену встати на ноги.

- Гарна у тебе наречена, брате...  А головне, що вона не дасть тебе в образу, - сміючись, сказав принц, стогнучи від болю.

- Якщо що, то я вибачатись не буду. Я побачила посеред ночі якогось дуже підозрілого незнайомця в домі і діяла вдповідно, - задерши свого гарненького носика, видала Корделія Фокс.

- Так, я, і справді, сам винен, що не попередив про свій візит і налякав тебе, - сказав Едвард, з цікавістю роздивляючись мою відьмочку.

- Корделіє, йди відпочивай. У тебе і так сьогодні був важкий день. А я поспілкуюсь зі своїм братом, - порадив я для Відьмочки.

- І куди це ти витріщався, паскуднику? - Невдоволено поцікавився я, суворо поглянувши на свого кузена, коли відьмочка вийшла з кухні.

- Та я просто роздивлявся твою наречену... До речі, не знав, що тобі відьми подобаються ще й такі... З характером...

- Мені подобається одна єдина відьма і ти її щойно бачив, Едварде. Тому не смій більше на неї заглядатися. Зрозумів?

- Та зрозумів я, Дереку. Крім того такі норовливі кішечки, які боляче ціляють закляттями - це точно не мій варіант, тому заспокойся.

- Дуже на це сподіваюсь.