66 Корделія Фокс

Коли Дерек Блейк розповів мені про свою розмову з моїм братом і про те, що він хотів би зі мною зустрітись, я чомусь розхвилювалась і спершу навіть думала відмовитись, але потім передумала.

Мені, і справді, було цікаво побачити свого брата і щось дізнатись про нього і нашого батька. Всьому виною була моя надмірна допитливість

- Корделіє, приїхав Кейн Деміор. Він чекає на тебе у вітальні, - промовив Дерек Блейк, зайшовши до мене в лабораторію.

- Дякую, що сказав про це, Дереку. Я зараз прийду... - відповіла я, відриваючись від своїх записів.

- Корделіє, якщо ти передумала розмовляти з Кейном, то нічого страного... я все йому поясню, - сказав Дерек, уважно дивлячись на мене.

- Ти такий турботливий і чуйний, Блейку, що це мене вже лякає, - посміхнувшись, сказала я, встаючи з-за столу і направляючись до дверей.

- Чому тебе лякає моя турбота, Фокс? - Здивовано поцікавився герцог Блейк.

- Бо коли ти ставишся до мене, як до справжньої принцеси і ще й тубуєшся, то я почуваюсь тендітною і вразливою дівчиною, забуваючи про те, що я - відьма, - відповіла я, поцілувавши Дерека в щоку.

- Тоді ти будеш моєю тендітною і вразливою відьмочкою, - сказавши це, Блейк обійняв мене і поцілував.

Коли ми йшли у вітальню на зустріч з графом Деміором, Дерек тримав мене за руку.

Тисяча ельфів і тролів! Цей герцог такими темпами точно перетворить мене на якусь трепетну лань.

Поряд з ним мені навіть більше злитись не хочеться. Його турбота і доброта особливо мене хвилювали, бо раніше ніхто так до мене не ставився навіть рідна матір.

Для неї я була лише наступницею, яку вона готувала на своє місце. Тому я ніколи не відчувала від неї материнської любові.

Постійні виснажливі тренування, які залишали мене повністю без сил і суворе навчання. От і все, що я могла згадати, коли думала про маму.

- Корделіє, чому ти виглядаєш такою сумною? Якщо ти не хочеш бачитись з Деміором, то не змушуй себе, - промовив Дерек, погладивши мене по щоці.

- Я засумувала не через зустріч з Кейном. Просто згадала про свою маму...  Я ніколи не була для неї дочкою, яку вона б любила і про яку б турбувалась. Чесно кажучи, я часто заздрила іншим дітям через це, - відповіла я.

- Не сумуй, Корделіє. Я впевнений у тому, що твоя матір теж тебе любила. Просто вона не показувала цього, бо була аж надто суворою, як до тебе, так і до себе самої, - промовив Дерек, обійнявши мене.

- Добре... Давай більше не будемо говорити про сумне. Піду зараз і як налякаю того графа Деміора, - посміхнувшись, промовила я.

- Кейн не з лякливих, але ти можеш спробувати, - сказав Дерек, сміючись.