64 Дерек Блейк

Коли наша карета зупинилась біля маєтку Блейків, я обережно взяв Корделію на руки і відніс в її  кімнату.

Поклавши свою відьмочку на ліжко, я накрив її ковдрою. Я знав, що наступні кілька годин Корделія точно проспить, тому пішов до себе в кімнату, щоб прийняти душ і перевдягнутись.

Коли я повернувся в кімнту до Корделії, то побачив, що вона вже прокинулась. Фокс виглядала стомленою і блідою. Побачивши її такою, я важко зітхнув.

- Як ти почуваєшся? - Стурбовано запитав я, уважно роздивляючись відьмочку.

- Якщо вже зовсім чесно, то паскудно, але принаймні я жива і ціла, тому мені немає на що скаржитись, - відповіла Корделія, намагаючись посміхнутись.

- Поки ти спала, Фокс, дещо сталося...

- Тільки не кажи, що з'явилась нова партія монстрів і я пропустила всі розваги, бо заснула...

- Ні. На щастя, монстри не з'явились. Те, що сталося, стосується особисто тебе, Корделіє... - Промовив я, роздумуючи над тим, як краще їй про все розповісти.

- Особисто мене? Ти мене лякаєш, Блейку... Тільки не кажи, що з'явилась моя мамця і хоче мене бачити. Не хочу більше нічого чути про те, щоб зайняти місце верховної відьми після неї.

- Ні, твоя мамця не з'являлась. Але, схоже, що знайшовся твій брат...

- Брат? Що ти верзеш, Дереку? У мене ніколи не було братів і навіть кузенів. Ти часом головою ніде не стукнувся?

- Корделіє, коли ти сьогодні вивільнила свою темну магію під час бою, один із темних агентів управління її відчув і впізнав, бо це була його родова магія. Тепер ти розумієш, що я мав на увазі, коли сказав про твого брата?

- Син мого біологічного батька, який нічого не знав про моє існування...

- Так, Коли ми їхали додому, зі мною зв'язався граф Кейн Деміор. Він мій давній знайомий і темний агент управління магічного правопорядку. Кейн сказав, що відчув у тебе магію свого роду і хотів про це поговорити. Я сказав, що зможу з ним про все це порозмовляти пізніше. Я не хотів без твого дозолу розповідати твою історію життя.

- Тисяча ельфів і тролів! Ніколи не думала про те, що може статиь щось подібне... Я не хочу зайвих труднощів і проблем. Просто скажи тому графу, щоб він забув про моє існування. Я не збираюсь претендувати на те, що мені не належить. Мене не цікавлять ні титули, ні їхні статки. Корделія Фокс - це просто звичайна відьма, яка не має жодного відношення до аристократів. Можеш розповісти йому мою історію, Дереку. 

- Добре, Корделіє... Я зроблю все так, як ти хочеш...

- Дякую, Дереку. А зараз я хочу прийняти душ, поїсти і лягти спати далі, щоб швидше відновити свої магічні і фізичні сили.

- Так, звісно... Відпочивай, Корделіє. Я скажу служницям, щоб вони принесли тобі щось смачненьке поїсти.