63 Дерек Бейк

Хоч я неймовірно хвилювався через те, що Корделія опинилась на на полі бою з монстрами, врешті - решт все пройшло добре і відьмочка дуже нам всім допомогла.

Не дивлячись на те, що Корделія Фокс не мала досвіду в подібних боях, вона швидко зорієнтувалась в ситуації, знайшла слабке місце і саме там допомогла.

Враховуючи те, що Корделія була, хоч і сильною, але все ж напівкровкою, їй не вистачало магічних сил, щоб знищити демона.

Але відьмочка знайшла вихід із цієї ситуації. Її магічна лоза захоплювала чудовиськ і утримувала їх на місці, щоб темні агенти могли їх добити без зайвих проблем.

Така стратегія Корделії виявилася досить дієвою  і добряче допомогла нам в бою із зеленими монстрами.

Коли ми вже добивали останніх чудовиськ і думали, що найважче лишилося позаду, сталося те, чого ніхто з нас не очікував.

Раптово з'явилась нова порція монстрів. Мої підлеглі були виснажені нарпруженим боєм, а деякі з них навіть поранені.

Якби нам довелося продовжити бій, то ми б точно понесли втрати серед темних агентів і це було б дуже погано, тому що темних бойових магів і так залишилось досить мало.

Ситуацію змогла врятувати Корделія Фокс, скориставшись своїм новим вибуховим зіллям, над яким вона працювала останнім часом.

На наше щастя, її зілля все ж спрацювало, хоч і з невеличкою затримкою. Новоприбулих монстрів було знищено за лічені хвилини. Це був чудовий результат для експериментального зілля Фокс.

Оскільки Корделія використала в бою з монстрами свою темну магію, їй знову стало зле.

На превеликий жаль у мене більше не залишилось магічних татуювань переміщення, бо сьогодні я вже використав останнє, і я не міг відразу доставити Корделію додому.

Нам з відьмочкою довелося повертатись в маєток Блейків на кареті. Корделія міцно заснула і я тримав її на руках, гладячи по волоссі.

Я думав про те, що треба знову звернутися до свого дивакуватого, але дуже талановитого знайомого і зробити кілька нових магічних татуювань.

 В кишені ожив мій магічний кристал зв'язку. Тільки цього ще мені не вистачало для повного щастя.

Подумки вилаявшись, я активував його. Переді мною з'явилося стомлене обличя одного із темних агентів управління і мого хорошого знайомого.

- Дереку, хто та відьма, що сьогодні була разом з тобою? - Схвильовано запитав він.

- Коделія Фокс - моя наречена, тому навіть не мрій про неї, друже, - відповів я.

- Я цікавлюсь цією відьмою, не тому, що запав на неї, Блейку... Може, це прозвучить дуже дивно, але коли я відчув її магію, то відразу впізнав її. Це точно була магія нашого роду... Я розумію, що це неможливо, але я не міг помилитися, Блейку.

- Кейне, давай поговоримо про це все завтра... Зараз я не маю такої можливості, - відповів я, поглянувши на відьмочку, що досі міцно спала принаймні я на це дуже сподівався.

- Добре, Блейку... Спокійної ночі, - важко зітхнувши, промовив Кейн Деміор.

- Дякую. Тобі теж, Деміоре, - сказавши це, я перервав зв'язок і поклав магічний кристал назад до кишені.

Схоже, що граф Кейн Деміор відчув свою родову магію у Корделії, бо вона теж походить з цього роду.

Я не знав того, чи зрадіє Корделія Фокс, коли дінається про все це.