62 Корделія Фокс

Я зовсім не звикла до таких миттєвих магічних переміщень, тому відчувала нудоту і легке запаморочення.

Розплющивши очі, я побачила, що ми з Дереком Блейком опинились в самому центрі  запеклого бою.

Часу на відпочинок після переміщення у мене не було і необхідно було відразу вступати у бій.

- Ти як, Фокс? - Запитав Дерек, уважно дивлячись на мене.

- Зі мною все добре, Блейку. Не відволікайся на мене. Це небезпечно.

- Не забувай про те, що ти мені обіцяла, Фокс, - сказавши це, герцог Блейк відпустив мене і активував свою бойову магію.

Наступної миті він вже ступив у бій, допомагаючи одному із темних агентів, який  встиг отримати невелике поранення.

Я теж не стала гаяти часу і вивільнила свою темну магію. Я знала, що мені доведеться дорого заплатити за її використання, але іншого вибору у мене в даний момент не було, бо моїх відьомських сил тут не вистачило б.

Роззирнувшись довкола, я побачила, де найбільше була потрібна допомога і кинулась саме туди. 

На щастя, я встигла як раз вчасно, щоб підтримати двох темних агентів управління, яких бісові монстри почали тіснити.

Я своєю магією чорної лози хапала і знерухомлювала тих бісових потвор, а агенти добивали їх бойовою магією.

З появою на полі бою такого сильного мага, як Дерек Блейк, ситуація різко змінилась на нашу користь.

Помітивши, що темні агенти управління магічного правопорядку вже добивали останніх монстрів, я вирішила, що бій вже майже закінчився і видихнула з полегшенням.

Не встигла я зрадіти, що вже майже все позаду і що ми з Дереком незабаром повернемося додому, як неочікувано невідомо звідки з'явилось ще близько десятка клятих зелених чудовиськ.

Схоже, що хтось дуже сильний і талановитий переніс їх сюди за допомогою портальної магії. Принаймні іншого пояснення цього у мене не було.

Поглянувши на агентів управління, я побачила, що більшість з них вже були на межі і далі не зможуть приймати участь в боях.

Спершу мене охопила паніка, але я дуже вчасно згадала про своє нове вибухове зілля.

Я не знала точно того, на скільки воно було ефективне, але зараз це був наш шанс швидко все закінчити без втрат з нашого боку.

Діставши пляшечки із вибуховим зілям, я почала прицільно кадати їх прямісінько у зелених потвор.

Коли перші кілька секунд нічого не відбулося, мене почала охоплювати паніка. Поряд зі мню опинився Дерек Блейк.

Я хотіла сказати йому про те, що допустила якусь помилку і тому моє нове експериментальне зілля не спрацювало, як почулися звуки сильних вибухів.

Побачивши, що все працює, хоч із деяким запізненням, я віддала всі пляшечки із вибуховим зіллям, що у мене були із собою для Дерека Блейка, бо вирішила, що він поцілить у тих потвор значно краще від мене. 

Крики монстрів і звуки вибухів розносилися довкола, але все швидко закінчилося. 

- Корделіє Фокс, ти - геніальна і дуже небезпечна зіллєварка, - захоплено промовив герцог Дерек Блейк і обійнявши мене, поцілував у скроню.

- Думаю, що я заслужила на щедру винагороду, - посміхнувшись, сказала я.

- Буде тобі винагорода, Фокс, - сміючись, пообіцяв мені Дерек Блейк.