60 Корделія Фокс

Я була приємно здивована тим, що Дерек не забув про мене навіть в такий складний для нього час і приготував для мене гостинчики.

Я отримала від герцога Блейка не тільки свою улюблену шоколадку, а ще й смачнющий торт.

Коли ми з Дереком прийшли на кухню, то я запропонувала йому попити разом чаю.

Блейк погодився і зайняв місце за столом. Він хотів покликати когось із прислуги, щоб все влаштували, але я сказала, що сама зроблю нам чай.

Хоча, Дерек трохи заспокоївся, але я відчувала, що його досі щось тубувало. Я хотіла, щоб він сам мені розповів про свої проблеми, тому не стала діставати його запитаннями.

Ми з герцогом насолоджувалися прекрасним тортом і чаєм, розмовляли про все на світі. Дерек навіть згадав щось із нашого студентського життя і ми обох з того посміялись.

- Знаєш, Корделіє... У мене сьогодні був жахливий настрій, коли я приїхав додому. Але після спілкування з тобою, це змінилося. Тепер я почуваю себе значно спокійніше,  - промовив Дерек, взявши мене за руку.

- Я рада, що змогла допомогти тобі заспокоїтись і хоч трохи відволіктись від проблем. Звертайся, особливо, якщо у тебе буде щось смачненьке, - посміхнувшись, сказала я.

- Корделіє, пам'ятаєш, як я посилав групу своїх агентів в сусіднє королівство, щоб вони знайшли і допитали майстра магічних татуювань? - Запидав у мене Дерек Блейк.

- Так, пам'ятаю. Я ще готувала для них зілля правди...

- Всі ці агенти загинули при досить дивних обставинах... Крім того, ті маги, яких ми арештували під час атаки на відьомську школу, всі загинули. Мої підлеглі їх навіть допитати не встигли. Уявляєш?!

- Тисяча ельфів і тролів! Та що це вже робиться?! Відразу дві можливі нитки, що могли допомогти нам в рзслідуванні, обірвались... Ще й агенти управління магічного правопорядку загинули...

- Так. Мені дуже шкода, що так сталося... Кожного з них я знав особисто. Всі вони були сильними бойовими магами і їх було важко знищити. Не хочу навіть думати про те, з якою силою вони могли зіткнутися, що всі загинули, - важко зітхнувши, сказав герцог Дерек Блейк.

Це, і справі,були дуже невтішні для нас новини. Тепер я розуміла, чому Дерек був таким сердитим і водночас сумним, коли повернувся додому з управління.

Я встала з -за столу і підійшла до Блейка. Я просто мовчки обійняла його, щоб підтримати в цей важкий час.

- Я дуже радий тому, що ти зараз разом зі мною, Корделіє, - сказавши це, герцог обережно взяв мою руку і поцілував її.

- І я рада тому, що зараз тут і разом з тобою.