53 Дерек Блейк

Коли я остаточно переконався у тому, що всі учениці відьомської школи на місці і жодна з них не постраждала, напруга, яку я стримував від моменту отримання звістки, почала поступово відступати.

Напад був серйозним, добре спланованим, але, на щастя, ми встигли вчасно. Мої темні агенти спрацювали швидко і чітко, за що я вже встиг подякувати кожному з них.

Я роздав останні накази, наказав посилити охорону школи та допитати полонених так, щоб у них розв'язались язики.

Сьогоднішня атака була лише частиною чогось більшого, і я не збирався заплющувати на це очі.

Моя відьмочка стояла трохи осторонь, схрестивши руки на грудях, і дивилась на подвір'я з таким виглядом, ніби стримувала щонайменше десяток проклять.

Я дуже добре знав цей її погляд і розумів, що її злість цілком виправдана. Саме тому я вирішив не затримуватись тут довше, ніж потрібно, щоб зайвий раз її не провакувати.

- Корделіє, ми вже їдемо додому, - сказав я, підійшовши до відьмочки.

- Я так розумію, що це не обговорюється, - невдоволено хмикнула Кордеія Фокс.

- Ти дуже правильно все розумієш, Фокс. На сьогодні з тебе пригод достатньо, - спокійно промовив я.

Відьмочка зиркнула на мене з удаваним обуренням, але сперечатись не стала. І це лише підтвердило мої побоювання: якби я залишив її тут без нагляду, Корделія точно б знайшла б пригоди на свою гарненьку дупцю.

Коли ми з нею сіли в карету і дверцята зачинились, я нарешті дозволив собі трохи розслабитись. Корделія сиділа поруч, підозріло мовчазна і задумлива.

Я обережно обійняв її, притягнувши ближче. Відьмочка не заперечувала, навпаки - вмостилась зручніше, поклавши голову мені на плече.

- Знаєш, Корделіє... Мені все це зовсім не подобається. Напад на школу, спроба захопити учениць... Все це не схоже на випадковість. Надто добре все було сплановане, - сказав я після короткої паузи.

- Я теж подумала про те, що нашим ворогам були потрібні саме відьми, - тихо промовила Корделія.

- Думаю, що їм потрібні навіть не самі відьми, а лише їхня магічна енергія, - сказав я.

Корделія фокс задумалась на деякий час, а потім повільно кивнула мені на знак згоди.

- Це має сенс. Інакше б вони не ризикували б так відкрито. Я можу пошукати щось в старих книгах. Є давні ритуали, для яких потрібна саме магічна енергія відьом, і деякі з них дуже небезпечні.

- Почни шукати в родовій бібліотеці Блейків. Я впевнений у тому, що там має щось бути про це.

Зітхнувши, я міцніше притис до себе відьмочку. Ворог став сміливішим, і це означало, що попереду на нас чекали складні часи.

Але принаймні зараз Корделія була поруч зі мною, у безпеці, і я збирався зробити все можливе і неможливе, щоб так залшалось і надалі.

Наша карета повільно котилася дорогою до маєтку Блейків, а я вперше за цей вечір дозволив собі заспокоїтись і розслабитись.