52 Корделія Фокс

Дорога до школи зайняла менше часу, ніж я очікувала. Коли ми з Дереком Блейком прибули, бої закінчилися і основний безлад вже встигли усунути.

Територію школи контроювали темні агенти управління магічного правопорядку, які працювали злагоджено і без зайвої метушніі.

Захисні контури школи сяяли рівно, ніби нічого не сталося, хоча повітря все ще зберігало сліди чужої, брудної магії. 

Ми з Дереком зайшли  до будівлі, де викладачки намагались хоч якось заспокоїти переляканих відьмочок.

Дівчата перешіптувалися. Хтось з них плакав, хтось обурювався. На щастя, всі відьми були живі, цілі і дуже злі.

- Корделіє, ніхто з них серйозно не постраждав. Ти можеш бути спокійна, - тихо промовив Блейк, нахилившись до мене.

Я поглянула на Дерека Блейка і кивнула.

- Я заспокоїлась, коли побачила це на власні очі. Просто у мене виникли деякі підозри і вони мені дуже не подобаються, - відповіла я, поглянувши на герцога.

Схоже, що у герцог теж подумав про те, що і я, бо дуже важко зітхнув. Я відчула, що напруга нарешті почала мене відпускати, хоча злість нікуди не поділась.

- Ваша світлосте, всі учениці живі і присутні тут. Ніхто із школи серйозно не постраждав. Спершу викладачки дали гідний відсіч нападникам, а потім дуже вчасно з'явилися темні агенти управління магічного правопорядку, - доповів один із підлеглих Блейка, підійшовши до нас.

- Це добре. А нападники? Що з ними? - Поцікавився Блейк.

- Майже всі нападники загинули. Але кількох з них ми схопили і вони зараз під вартою, - відповів його підлеглий.

- От шкода, що не всіх тих гадів узяли живими. У мене було б  дуже багато питань до них, - промовила я.

Герцог Блейк кинув на мене застережливий погляд.

- Корделіє...

- Добре, добре... Нехай допити будуть без моєї участі. Принаймні поки що... - Важко зітхнувши, промовила я.