49 Корделія Фокс

Джеймс щось кричав мені, але я не чула жодного його слова. Та й відволікатись я зараз не могла, бо до мене наближались небезпечні монстри і наміри у них були точно недобрі.

Я розуміла, що втрапила у жахливу халепу і в цій ситуації могла  розраховувати виключно на себе.

Минулого разу у мене виникли деякі проблеми із зеленим монстром. Тоді втрутився Дерек Блейк, але зараз я була тут сама, а монстрів - двоє.

Думай, корделіє, думай! Думай! Ти занадто молода і вродлива, щоб дозволити цим клятим страшкам себе з'їсти.

І тут я дуже вчасно згадала про своїх демонів охоронців, яких випадково викликала минулого тижня.

Мої страшні, демонічні песики з'явились відразу, щойно я їх покликала. Вони, не задумуючись, кинулися на зелених монстрів, намагаючись захистити мене.

Песики були значно меншими від тих бісових чудовиськ, тому не могли їх перемогти, але вони добряче мені допомагали, відволікаючи страшків на себе .

Активувавши свою магію чорної лози, я атакувала одночасно обох зелених монстрів.

Я змогла їх схопити, але моя отрута чомусь знову на них не подіяла, хоч я і використала сильнішу, ніж минулого разу.

Драконячі хвости! Що ж мені робити? Я, звісно, мала у себе в сумці кілька пляшечок із вибуховим зіллям, але бар'єр, що утримував мене тут не давав мені розгулятись, бо був занадто малим.

Я не могла тут і зараз скористатись вибуховим зіллям, бо тоді б постраждала сама.

Подумавши кілька секунд, я зробила частину своєї лози твердою і гострою, щоб атакувати монстрів хоча б так.

Але й тут на мене чекала чергова невдача, бо моя лоза не змогла пробити аж надто тверду шкіру чудовиськ.

Вилаявшись, я вирішила атакувати найвразливіші місця монстрів - очі. Це хоч трохи збільшить мої шанси вижити.

Я знала, що такий магічний бар'єр, в якому я зараз знаходилась міг триматись лише якийсь певний час. Якщо я зможу протягнути до того моменту, то точно залишусь живою.

Від таких невеселих думок мене відволік дуже сильний спалах темної магії. Озирнувшись, я побачила Дерека Блейка.

Його оточувала чорна магічна енергія. Блейк атакував одну із стін бар'єра, намагаючись її пробити.

Я встигла помітити, що Дерек лютував і вже уявляла те, як мені від нього дістанеться, коли я вибирусь з цієї пастки.

Я примудрилась осліпити одного монстра і взялась за іншого. Кляте чудовисько ревіло так, що у мене аж вуха позакладало.

Ще один сплеск темної магії, від якого у мене аж волосся на гоові стало дибом, і в бар'єрі з'явилась невелика тріщина.

Дерек Блейк теж це побачив і відразу вдарив саме туди, де вона знаходилась.

Тієї ж миті магічний бар'єр розлетівся на друзки.

- Кордліє, мати твоя відьма! Я мало не посивів, коли побачив, що ти потрапила в таку небезпечну ситуацію, - Схвильовано промовив Дерек, обійнявши мене.

Очі Дерека Блейка досі були чорними і темна магічна енергія вирувала довкола нього, але я не боялась, бо знала про те, що герцог не зашкодить мені.