46 Корделія Фокс

Щоб викинути зі своєї мудрої голови всі сумні думки, я подалася до себе в лабораторію.

Робота над приготуванням зілля чи елексирів завжди допомагала мені відволіктися і заспокоїтися, але не цього разу.

Просто у мене в голові ніяк не хотіло вкладатись все те, що відбувалося зараз.

Я жила в домі того пихатого і нахабного аристократа, якого ненавиділа протягом всього нашого студентського життя, а друг, якому я довіряла, зараз мене зневажав.

Крім того, я не просто жила в маєтку у Дерека Блейка, цей йолоп вирішив заповісти мені половину свого майна.

Звісно, що я любила гроші і навіть дуже, але отримати їх таким чином я зовсім не хотіла.

Жодні гроші в світі не замінять мені цього нестерпного бовдура, до якого я вже встигла так сильно прив'язатись за цей короткий час.

Я й уявити собі не могла того, що той зверхній і безголовий козляра, Блейк, з часом перетвориться на дуже турботливого, милого і надійного чоловіка.

Також я хвилювалась через те, що Джеймс досі був ображений на мене, тому що я почала спілкуватись з Дереком Блейком.

Також, дякуючи дурному жарту герцога, мій товариш вважав, що ми з Блейком коханці.

Я кілька разів хотіла поговорити з Джеймсом і все йому пояснити, але мені постійно щось заважало, тому я досі так цього і не зробила.

Я дуже не хотіла того, щоб наша з ним багаторічна дружба закінчилась ось так, тому вирішила зробити це сьогодні, не відкладаючи на наступний день, щоб мені знову нічого не завадило.

Швиденько зібравшись, я схопила свою сумку і теплий плащ та поспішила до виходу з маєтку.

Не встигла я опинитись на вулиці, як до мене відразу підійшов один із охоронців герцога Дерека Блайка.

- Ви плануєте кудись поїхати, міс Фокс? - Ввічливо поцікавився він у мене.

- Так...

- Зараз я накажу приготувати карету. Я і ще троє охоронців будемо вас супроводжувати, міс, - заявив цей здоровань.

- Дякую, але я відмовлюсь від супроводу, - промовила я.

- Це неможливо, міс Фокс. Його світлість дав нам чіткі накази і ми змушені їх виконувати, - сказав мені охоронець.

- Його світлість надто про мене турбується і перегинає палку, - невдоволено промовила я, почуваючи себе якоюсь безправною бранкою.

- Зрозумійте, будь ласка, міс Фокс... Ми не можемо порушувати накази нашого господаря, - ніяково посміхнувшись, сказав охоронець.

Сто тролів та ельфів! Я зараз як влаштую його світлості! Скажу все, що про нього думаю.

Рзсердившись, я помчала в кабінет Дерека Блейка, де зберігався магічний кристал зв'язку, щоб висказати тому бовдуру все, що я думала з цього приводу. 

От чому так завжди? Тільки я подумаю, що Блейк не такий вже й йолоп, як він візьме і все обов'язково зіпсує...