44 Дерек Блейк.

Наша карета дісталась родового маєтку Блейків надто швидко. Я це зрозумів, коли ми зупинились, а жорстока реальність чемно, але досить наполегливо постукала у вікно.

Я важко зітхнув і неохоче прибрав руки, відпускаючи Корделію, хоча насправді зовсім не хотів цього робити.

Корделя теж завмерла на секунду і тільки потім відсторонилася, ніби раптово згадала, де ми і хто ми такі.

- Ми вже приїхали додому, - сказав я, більше собі, ніж їй.

Усередині в мене стало трохи порожньо і якось сумно. Помітивши наш приїзд, слуги відразу накрили стіл у їдальні, щоб ми з відьмочкою повечеряли.

Моя маман поїхала відпочивати на море, щойно Корделія Фокс поселилась у нас, тому весь цей час ми з нею жили тут удвох, не рахуючи прислуги.

Корделія виглядала засмученою і мовчала більше, ніж зазвичай. Відьмочка слухняно сіла за стіл, взяла прибори, але її задумливий погляд раз у раз ковзав кудись убік, а усмішка з'являлась і зникала занадто швидко. 

Я бачив, що моя відьмочка сумувала і це мені зовсім не подобалось.

- Корделіє, про що ти задумалась? - Запитав я, уважно поглянувши на неї.

- Та так.... Нічого серйозного, - відповіла відьмочка, зиркнувши на мене.

- З таким виглядом, як у тебе зараз, думають тільки про щось серйозне і зовсім невеселе.

- Фокс, ти можеш розповісти мені про все, що тебе хвилює. Не соромся... Я не буду з тебе сміятись.

- Ти вже смієшся, - невдоволено пробурчала відьмочка, підійнявши брову.

- То що там у тебе сталося, Корделіє? Давай розповідай...

- А що мені за це буде? - поцікавилась нахабна відьма, посміхнувшись.

- А щоб ти хотіла, Фокс?

- Якщо я скажу, ти мені це дасиш?

- Я докладу всіх зусиль, щоб виконати твоє бажання, але знаючи про те, яка ти вигадниця стовідсотково пообіцяти не можу. Хтозна, про що ти там попросиш, Корделіє.

- Мені потрібен "Демонічний пил"...

- Ого... Так і знав, що це буде непросто... Для чого тобі "Демонічний пил" ? Я сподіваюсь, що ти знаєш про те, що це дуже небезпечна річ, Корделіє.

- Я чудово про це знаю. В моїй лабораторії вдома він був...

- Що ти плануєш з ним робити? - Серйозно запитав я.

- Я хочу приготувати вибухове зілля значно сильніше, ніж те, що у мене є. Ситуація в столиці ускладнюється. Проти нас виступають могутні і небезпечні вороги. Я хочу забезпечити нас зброєю, про існування якої вони і не здогадуються.

- Але ж це небезпечно...

- Я не хочу сидіти, склавши руки поки у нас немає чергової зачіпки. І не збираюсь жаліти ворогів. Я хочу бути впевненою у тому, що ми зможемо їм щось протиставити.

- Добре, Корделіє... Я дістану тобі "Демонічний пил". Тільки не підірви мій родовий маєток, бо мої предки мені цього не пробачать.

- Я постараюсь. Але, якщо що, то він все одно вже старий...

- Корделіє, він не просто старий, він древній і оточений родовою магією всіх моїх предків.

- Добре, вмовив... Я дуже постараюсь, - посміхнувшись, промовила відьмочка.