36 Дерек Блейк

Я докладав максимум зусиль, що протидіяти пентаграмі і  тим клятим магам. Я розраховував на те, що найслабший із дев'ятки магів не витримає такого перевантаження магічною енергією і втратить свідомість.

Це був мій єдиний шанс звільнитися і вирватися з цієї пастки і я з  величезним нетерпінням чекав на нього, бо і мої сили вже закінчувалися.

Неочікувано біля входу пролунав вибух і почулися крики. Я вже понадіявся на те, що це мій замісник і найкращий друг якимось дивом тут з'явився разом з агентами управління.

Поглянувши туди, я сподівався побачити своїх підлеглих, а натомість побачив свою персональну небесну кару.

Відьма, рухаючись з блискавичною швидкістю, прицільно кидала пляшечки із зіллям під ноги магам що стояли на кінцях пентаграми.

Не зважаючи на те, що відбувалось довкола, більшість з них намагались і далі проводити свій ритуал з поглинання магії.

Я бачив, як один із магів впав, наче підкошений і відразу голосно захропів, а ті маги, що знаходилися найближче до мене почали якось дивно поводитись після того, як їм прилетіли гостинці від відьми.

Четверо магів, поздиравши із себе маски, накинулись один на одного з поцілунками і обіймами. Схоже, що це спрацювало любовне зілля Корделії Фокс.

Все це можна було пояснити тим, що ця біда зеленоока заявилась сюди сама і абсолютно непідготовлена.

Я підозрював, що вона просто використала всі зілля, що знайшла у себе в сумці. Чим ця навіжена відьма тільки думала?

Щойно я звільнився, як почувся шум і з'явилися бойові загони темних агентів управління магічного правопорядку, які вважалися елітними бойовими магами нашого короліства.

До них колись належав і я сам поки не отримав підвищення, а згодом і посаду начальника управління.

Дізнавшись, що зі мною все нормально вони зайнялися тими виродками, що вирішили мене захопити, влаштувавши пастку.

- Дереку, я так злякалась за тебе! - Схвильовано промовила Корделія Фокс, міцно мене обійнявши.

- Корделіє, негідниця ти мала, а хто мені обіцяв бути обережною і не ризикувати своїм життям? - Запитав я, і собі її обіймаючи.

- А я що? Думаєш, що я хотіла пертися до чорта на роги, щоб побачити цих виродків? Ти сам винен, Блейку! Навіщо втрапив у халепу?! А я змушена була щось робити, бо ти ж обіцяв купити мені новий дім. Крім того, хто буде балувати мене дорогущими подарунками, якщо тебе не стане? Де я ще знайду такого щедрого багатія, як ти? 

Хоч Корделія і намагалась все перевести на жарт, я бачив, якою наляканою вона виглядала.

В цей момент я пообіцяв собі, що більше ніколи не потраплю у подібну ситуацію, щоб Корделії знову не довелося ризикувати через мене своїм життям.

- Фокс, у тебе, що вибухові зілля закінчились, що ти атакувала тих ідіотів хтозна чим? - Поцікавився я, згадавши дивну поведінку магів після дії відьомського зілля.

- Та ні. Цього добра у мене ще багато. Просто я боялась використовувати своє вибухове зілля неподалік від тебе. Не хотіла, щоб ти постраждав. Головне, що моя задумка спрацювала. За допомогою сонного і любовного зілля я вивела із ладу кількох магів, щоб ти міг звільнитися з тієї бісової пентаграми.

-  Дякую, що врятувала мене... Ти страшна відьма, Корделіє Фокс, бо в твоїх вмілих руках навіть звичайне любовне зілля перетворюється на зброю, - посміхнувшись, промовив я.

- Подяку на хлібчик не на мастиш і в гаманець не покладеш. Подумай добренько, Блейку, чим будеш мені дякувати, - хитро посміхаючись, сказала Відьмочка.

- Яка ж ти корислива і жадібна, Фокс, - сміючись, промовив я.

- Я - відьма в дев'ятому поколінні і цим все сказано, Блейку.