34 Корделія Фокс

Повернувшись з роботи, я встигла переробити цілу купу справ і навіть трохи почитати свою нову і дуже дорогу книгу, яку мні подарував Дерек Блейк.

Відчувши легкий голод, я вирішила влаштувати набіг на кухню. Вже було досить пізно і слуги герцога давно спали, окрім дворецького Карлоса.

Цей взагалі, здавалось, ніколи не спав, а вештався коридорами  маєтку, наче якийсь привид.

- Карлосе, його світлість вже повепнувся доому? - поцікавилась я, помітивши дворецького.

- Ні, герцог Блейк ще не приїздив, хоча вже досить пізно.

Я пригадала, що Дерек щось говорив про свою зустріч з інформатором. Поглянувши на годинник, я вирішила, що ця його зустріч аж якось надто затяглася.

 Звісно, що Дерек Блейк був ще тим ловеласом і зараз цілком міг розважатись з якоюсь дівкою. Трохи повагавшись, я пішла в лабораторію, де у мене було все необхідне, щоб скористатися закляттям пошуку.

Розгорнувши на столі карту нашої столиці, я взяла кристап пошуку і промовивши закляття, назвала ім'я герцога.

Наступної миті кристал вказав мені на якесь місце, що знаходилось на околицях міста.

Я дуже сумнівалась, що Дерек Блейк влаштував би романтичне побачення і цій глушині, тому вирішила поїхати туди і перевірити все самій.

Зібравши в свою сумку все необхідне, я покликала Карлоса і попросила негайно підготувати для мене карету.

Я зайшла в кабінет до Дерека Блейка і в одній із шухляд його робочого стола знайшла магічний кристал зв'язку.

Дуже добре, що вже кілька днів він вчив мене ним користуватись. Пригадавши, що і як потрібно робити, я зв'язалась із заступником Блейка і все йому розповіла.

Існувала велика ймовірність того, що я дарма здійняла весь цей шум, але краще нехай мене вважають ненормальною відьмою, ніж з Дереком Блейком станеться щось погане.

Вскочивши в карету, я наказала кучеру гнати, не шкодуючи коней, бо моя відьомська інтуїція кричала про щось дуже погане.

Дорогою я періодично перевіряла, чи не змінилось місце знаходження Блейка, але він досі перебував в тому ж самому місці.

Чим ближче ми були до місця призначення, тим сильніше калатало моє серце і більше я хвилювалась .

Вийшовши з карети, я пішла до якогось закинутого древнього храму. Навіть не дійшовши до нього, я відчула на стільки жахливу магію, що у мене на голові мало воося не стало дибом.

- Попалась, мишка, - почувся за спиною неприємний чоловічий голос.

Тієї ж миті щось холодне схопило мої ноги.