31 Корделія Фокс

Всю дорогу я намагалася витягти з Дерека Блейка хоч крихту інформації про його дуже таємничого знайомого, але все було марно. 

Коли герцогська карета зупинилась, я вже була готова побачити кого завгодно - від злючого, похмурого старця з божевільним поглядом до якогось відлюдника з колекцією проклятих артефактів.

Будинок стояв трохи осторонь від інших, але зовсім не виглядав моторошним. Дерек Блейк вийшов з карети першим.

Він зробив це з таким виглядом, ніби збирався йти на публічну страту. Герцог подав мені руку і я посміхнувшись, прийняла її.

Двері, потрібного нам, будинку відчинилися майже одразу. Всі мої уявлення про  дивакуватого майстра магічних татуювань миттєво розсипалися на порох.

На порозі стояв високий, вродливий, рудоволосий чоловік з відкритою посмішкою і таким самовпевненим і нахабним поглядом, ніби весь наш світ існував тільки для того, щоб ним милуватись.

- Ого! Дереку, а ти не казав, що приїдеш із такою чарівною супутницею, - промовив рудань, уважно вивчаючи мене поглядом.

Я відчула, як герцог Блейк поруч напружився.

- Це Корделія Фокс... Вона моя помічниця. І не смій так на неї витріщатись.

Рудоволосий красунчик зробив крок уперед і схилив голову в легкому поклоні.

- Нестор Рурк, до ваших послуг, прекрасна відьмо. Хоча, якщо чесно, то вам я готовий запропонувати значно більше.

- Наприклад? - Поцікавилась я, роздивляючись рудого нахабу.

- Прогулянку, приємну розмову, романтичну вечерю при свічках, а якщо пощастить, то і друге побачення... Такі неймовірні красуні, як ви, з'являються в моєму житті надто рідко.

- Несторе, я досі не підсмажив тебе на місці тільки тому, що нам потрібна твоя допомога в розслідуванні. Тому зосередься, - розлючено промовив Дерек Блейк, спопеляючи поглядом руданя.

- Я й зосереджений... На Корделіїї, - весело відповів Нестор.

Наступної миті Нестор  отримав від Дерека добрячого ляща, після чого його самовпевнена посмішка відразу зникла.

- Не зли мене, - сердито попередив його Блейк.

Нестор потер щоку, окинув герцога задумливим поглядом, а потім знову поглянув на мене, але вже значно обережніше.

- Добре, друже, я все зрозумів, - зітхнувши, промовив  рудань.

Я ледве стрималась, щоб не розсміятись. Трохи заспокоївшись, Нестор запросив нас у вітальню, уважно вислухав Дерека і пообіцяв приїхати в управління, щоб допомогти розібратися з невідомими магічними татуюваннями.

- Для старого знайомого і... заради інтересу, я готовий, - промовив Нестор, кинувши на мене швидкий погляд.

Дерек Блей лише мовчки зітхнув і закотив очі.

 А я зрозуміла, чому саме Блейк так не хотів брати мене з собою і це викликало у мене посмішку.