30 Дерек Блейк

Згадавши про те, що нашим криміналстам була потрібна допомога, щоб розібратися з невідомими магічними татуюваннями, я важко зітхнув, бо неособливо горів бажанням спілкуватись із спеціалістом у цій галузі.

Я знав, що моя надто допитлива помічниця захоче поїхати до нього разом зі мною, а я цього не хотів, бо Нестор був ще тим затятим ловеласом.

Коли я повідомив  Корделії, що маю де з ким зустрітися і тому зникну на кілька годин, то дуже сподівався на те, що вона не захоче поїхати разом зі мною. Але коли це мої сподівання здійснювалися?

- Блейку, я поїду з тобою, - заявила відьмочка таким тоном, ніби це питання було вже давно вирішене.

- Ні. Той чоловік досить... специфічний, - спокійно відповів я, не відриваючи очей від паперів.

- Специфічний? Це звучить дуже інтригуюче, - відразу пожвавилась Корделія.

- Це може бути небезпечно, - трохи подумавши, видав я.

Тисяча чортів і демонів! На біса я взагалі  все це наплів?! Тепер ця відьмочка точно від мене не відчепиться.

Корделія Фокс підійшла ближче, сперлася ліктями об мій робочий стіл і подивилась на мене так, ніби я був єдиною перешкодою між нею і найбільш захопливою пригодою в її житті.

- Дереку, я ж не дитина... До того ж, якщо мова йде про магічні татуювання, моя присутність може бути корисною, - промовила вона, хитро зиркаючи на мене.

- Корделіє...

- Я буду чемною і дуже обережною, - пообіцяла відьмочка, дивлячись на мене самими чесними очима.

Я ще якось намагався триматись і протистояти її, поки хитрюща зараза не почала підлещуватись і закидати мене компліментами.

Корделія старанно хвалила мій розум, силу, стратегічне мислення і навіть мою витримку.

Дівчина, яка мені вже багато років подобалась, зараз дивилась на мене з таким щирим захопленням, що я просто не зміг встояти і відмовити їй.

- Добре, - важко зітхнувши, дуже неохоче погодився я.

Дорогою Корделія Фокс не мовчала ні хвилинки. Її цікавість не давала мені спокою.

- А як його звати?

- Чим він займається окрім магічних татуювань?

- Він небезиечний чи просто дивакуватий?

- А у нього є лабораторія?

- Він людина чи ельф або троль?

 Я тримався з останніх сил, бо зовсім не хотів їй розповідати про того йолопа.

- Корделіє, ти незабаром все сама побачиш, - невдоволено відповів я.

Будинок мого знайомого стояв на відстані від інших. Коли наша карета зупинилась, я вийшов першим і подав руку Корделії.

- Блейку, мені вже не терпиться побачити твого таємничого знайомого, - заявила відьмочка.

У відповідь я лише важко зітхнув.