29 Корделія Фокс

Я з величезним захопленням дивилася на книгу в своїх руках і все ще не могла повірити у те, що все це відбувалось насправді.

Старовинний і надзвичайно рідкісний  фоліант із потемнілими сторінками, важкою шкіряною обкладинкою та ледь помітним магічним тремтінням, яке відчувалось навіть крізь пальці, належав мені.

Саме мені. Корделії Фокс. Відьмі з непростим характером і складним минулим.

Герцог Дерек Блейк подарував мені цю дивовижну книгу так просто, ніби мова йшла про букет квітів чи коробку цукерок, а не про надзвичайно рідкісну книгу зіллєваріння, за яку на аукціоні готові були б продати душу затяті колекціонери.

Мене накрила хвиля щирого, майже дитячого захвату. Я відчула, як моє серце радісно підстрибнуло, а всередині розлилося тепле світло, від якого хотілося сміятися без причини.

Зовсім не думаючи своєю мудрою відьомською головою, я неочікувано зробила крок уперед і накинулась на Дерека Блейка з міцними обіймами.

і ніби цього було мало, то я ще й на емоціях поцілувала його в щоку. У ту ж мить до мене повернулась здатність мислити.

Я різко відсахнулась, відчула, як щоки зрадницьки спалахнули і раптом усвідомила, що, можливо, вчинила щось дуже і дуже необачне.

Герцог Дерек Блейк завмер лише на секунду, а потім ледь помітно усміхнувся.

Він побажав мені плідної нічної роботи в лабораторії, але попросив не сидіти тут надто довго і спокійно пішов до себе, ніби нічого надзвичайного не сталося.

А от для мене сталося... Я залишилась наодинці з книгою, тишею і власними думками, які відразу почали мене мучити.

Ельфи і тролі! Що я, в біса, накоїла?! Навіщо полізла до Блейка з тими обіймами і поцілунками?!

А раптом він зрозумів мій надто емоційний порив неправильно?

А якщо він вирішив, що я дозволила собі занадто багато? А раптом...

Я глибоко зітхнула і похитала головою. Якщо я зараз і далі буду себе картати, то жодне зілля сьогодні так і не буде зварене.

Я дуже обережно поклала книгу на стіл і з майже благоговійним трепетом розгорнула першу сторінку. 

Пожовклий пергамент був списаний витонченим почерком, а магічні символи тихо мерехтіли, реагуючи на мою присутність.

Це була не просто книга - це був справжній скарб, пам'ять про знання, які пережили століття.

Я обережно гортала сторінки, забувши про час, про свою втому і навіть про власне хвилювання.

 Тут були формули, про які я лише читала в теорії, примітки на полях від руки могутнього і відомого чаклуна, його застереження і маленькі хитрощі, що могли зекономити роки практики.

Мені досі не вірилось у те, що тепер усе це належало мені. Я була до глибини душі вражена тим, що герцог Дерек Блейк вирішив, що я варта того, щоб отримати такий розкішний і надзвичайний подарунок.

 Я всміхнулась, притискаючи книгу до грудей, і відчула радість. Я була безмежно вдячна Блейку за такий подарунок.