28 Дерек Блейк

Ідея з масажем спини була чудовою. Після нього я почувався так, наче тільки на світ народився.

Я ще не встиг вдягнутись, як двері мого кабінету відчинились без стуку і на порозі так і закляк головний криміналіст управління магічного правопорядку.

Бідолашний Альфред Тонт так витріщався на нас з Корделією, що, схоже, вже й забув те, чому сюди прийшов.

- Я цей... Того... Зайду пізніше, - проблеяв він, задкуючи.

- Заспокойся, Альфреде, міс Фокс просто робила мені  масаж спини, а не те все, що ти собі вже встиг понавигадувати. Заходь і розповідай, що трапилось, - промовив я, ледь стримуючи сміх і продовжуючи вдягатись.

- Ваша світлосте, під час огляду тіл тих магів, що ми знайшли в саду відьми, ми помітили дещо цікаве. На всіх тілах були однакові татуювання. Вони точно мали магічне походження, але ми так і не змогли розібратись з їхнім призначенням. Можливо, ви знаєте спеціаліста, що розуміється на магічних татуюваннях?

- Так, я знаю одного такого... Сам звертався до нього, щоб зробити собі магічні татаювання.

Я зв'яжусь з ним і попрошу допомогти вам з цим питанням.

- Дякую, ваша світлосте... У мене все... Я піду... - промовив Альфред, переминаючись з ноги на ногу.

- Блейку, я б теж хотіла оглянути тіла тих магів, - заявила Корделія Фокс.

- Добре. Йди з Альфредом. Він все тобі покаже і розповість, - дозволив я, закусивши нижню губу, щоб не розсміятись з того бідолахи, який з таким переляком витріщився на відьмочку, наче перед ним була не вродлива дівчина, а якийсь отруйний монстр.

- Чудово! Тоді я пішла, - промовила Корделія і вийшла з мого кабінету разом з головним криміналістом управління.

Бідолашний Альфред, якщо його сьогодні не вхопить карачун, то він ще буде довго жити.

Я вже майже закінчив зі своїми справами, коли повернулась Корделія. Відьмочка виглядала задумчивою.

Я сказав їй, що у мене ще є справи і відправив її додому на своїй кареті. Так я був впевнений  у тому, що ця зеленоока біда точно дістанеться додому і не втрапить ні в яку халепу.

Я ж зібрався на закритий аукціон, щоб там придбати подарунок для Корделії.

Там зазвичай збиралось вузьке коло запрошених впливових і дуже заможних аристократів, до яких належав і я, і можна було придбати якісь дуже рідкісні речі і древні артефакти.

Я дізнався, що саме там сьогодні мали виставити книгу, яка точно б сподобалась Корделії.

Трактат із зіллєваріння, написаний від руки, з позначками на полях і формулами, яких точно не було в жодних підручниках.

Колись він належав одному із наймогутніших чаклунів свого часу. Я був впевнений у тому, що Корделія Фокс оцінила б такий подарунок.

Торги за цю книгу були дуже напруженими. Кілька разів я ловив на собі зацікавлені погляди конкурентів, чув стриманні зітхання, коли ціна зростала, і розумів, що сума виходила навіть більш, ніж пристойною.

Але відступати я не збирався. Не тоді, коли бачив перед собою ідеальний подарунок для своєї відьмочки.

Коли молоток ударив востаннє і моє ім'я прозвучало як остаточне рішення, я відчув рідкісне задоволення і видихнув з полегшенням.

Книгу обережно запакували, і я я поїхав додому, згораючи від нетерпіння швидше подарувати її для Корделії.

Свою відьмочку я знайов у лабораторії. Вона стояла, схилившись над столом і захоплено щось занотовувала.

Корделія виглядала такою захопленою, зосередженою і дуже вродивою, що я мимоволі зупинився на порозі, дозволивши собі кілька секунд просто милуватися нею.

- Корделіє, у мене є дещо для тебе, - сказав я, коли вона нарешті помітила мене.

- О, подарунок! Цікаво, що ж ти там приготував для мене? - посміхаючись, промовила відьмочка, наближаючись до мене.

Я мовчки простягнув їй свій подарунок. Розгорнувши папір, Фокс побачила книгу. Відьмочка взяла її так обережно, ніби боялась, що вона зникне відразу, щойно вона кліпне очима.

Очі відьмочки розширились, пальці тремтіли, коли вона перегортала сторінки , вдивляючись у знайомі  символи і таємничі формули.

- Дереку... Ти навітьне уявляєш, що це, - прошепотіла вона, захоплено дивлячись на книгу.

- Уявляю... І саме тому привіз її для тебе, - відповів я, посміхнувшись.

Корделія підвела на мене погляд, сповнений щирого захвату, і я зрозумів, що зробив правильний вибір, коли обрав для неї саме такий подарунок.

Наступної миті Корделія кинулась мені на шию. Її обійми були раптовими, теплими і абсолютно несподіваними.

- Дереку, це просто неймовірно. Таких книг вже майже не лишилось. Це справжнісінький скарб.

Відьмочка поцілувала мене в щоку. Вона зробила це легко і природно, навіть не замислюючись над цим.

А я завмер, відчуваючи, як усередині мене щось перевертається і розквітає.

Тепер вже я був на сьомому небі від щастя. Я дивився на те, як сяяли у моєї відьмочки очі, як вона знову і знову тягнулась до цієї книги, ніби боялась випустити її з рук.

Де ще знайдеться дівчина, для якої стара, пошарпана книга буде дорощою за будь - які дорогоцінності?

Я був впевнений, що іншої такої дівчини немає, бо Корделія Фокс особлива і надзвичайна.

Я остаточно зрозумів, що не відступлю та зроблю все можливе і неможливе, аби Корделія покохала мене. І колись погодилася б стати моєю дружиною.

Це вже не було просто бажанням. Це стало моєю метою.