27 Корделія Фокс

Те, що я щойно почула від Дерека Блейка, вибило мене із колії. Я завжди вважала, що він просто недолюблював Джеймса, бо між ними давній конфлікт, який почався ще в академії магії.

Але правда виявилась значно складнішою і сумнішою.

Я дивилась на Дерека Блейка і бачила не розбещеного, легковажного багатія, яким я вважала його раніше, а чоловіка який ніс на собі занадто багато відповідальності. 

Зараз він иглядав занадто напруженим, сердитим і на стільки серйозним, що мне це вже починало дратувати. Бо я звикла до зовсім іншого Блейка.

- Слухай, Дереку, я бачу, що тобі треба відпочити і трохи відволіктись, щоб далі нормально працювати. Бо зараз ти виглядаєш так, ніби от - от вибухнеш від злості.

У відповідь Дерек Блейк важко зітхнув і закотив очі, але так нічого мені і не сказав.

- Я знаю чудовий спосіб, що допоможе тобі розслабитись і підніме настрій, - заявила я.

- Я теж знаю багато способів розслабитись і зняти напругу, але мені цікаво, що саме хочеш запропонувати ти, Корделіє, - промовив Блейк, поглянувши на мене і посміхнувшись.

- Масаж спини, - усміхаючись, відповіла я.

Я була готова до його заперечень, до іронії і насмішок. Навіть до холодної і різкої відмови. Тому його згода мене добряче здивувала.

- Добре, - спокійно відповів Дерек Блейк.

Я навіть не одразу зрозуміла, що Блейк серйозний, поки він не зняв камзол, а потім і сорочку, і не ліг на диван, довіряючи мені свою аристократичну спину.

Я швидко дістала із своєї сумки розслаблюючий елексир і розтерла кілька крапель між долонями. 

Плечі герцога були широкими і сильними, і я відвідчула дивне задоволення від того, що зможу торкатись усіх цих м'язів.

Під моїми пальцями м'язи Дерека поступово розслаблялись, а його дихання вирівнювалось.

- Корделіє, ти точно маєш до цього талант. Я навіть не уявляв того, що ти здатна на щось подібне, - промовив герцог через деякий час і його голос був значно спокійнішим, ніж раніше.

- У мене дуже багато талантів, Блейку. Просто я не поспішаю їх демонструвати, - посміхнувшись, промовила я.

Дерек Блейк тихо засміявся і більше нічого не говорив. Коли я поглянула на його обличчя, то помітила, що Дерек виглядав абсолютно задоволеним, розслабленим і майже щасливим.

Зараз герцог нагадував мені великого кота, що був дуже задоволений, бо наївся сметани від пуза.

Подумавши про це, я посміхнулась. Коли масаж закінчився, Дерек Блейк повільно підвівся з дивана.

Він виглядав так, ніби скинув із себе невидимий, але дуже важкий тягар.

- Корделіє, мені, і справді, стало значно краще. Дякую, що допомогла. Я не люблю залишатись в боргу, тому зроблю для тебе подарунок, - промовив герцог.

- Я ловлю тебе на слові, Блейку. Подарунки я дуже люблю.

- Я про це знаю, - посміхаючись, відповів герцог, одягаючи сорочку.

І саме в цей момент двері кабінету відчинились. Ельфи і тролі! Тільки цього ще не вистачало...