26 Дерек Блейк

Сьогодні точно, стовідсотково був не мій день. Не встигли ми з Корделією приїхати на роботу та увійти в мій кабінет, як припхався той чотириокий, хитрий бовдур, Джеймс Ворен, з яким моя капосна відьмочка водила дружбу під час навчання в академії

Тисяча чортів і демонів! І чого цього гада занудного принесло саме зараз? Я так надіявся, що зміг спекатись його минулого разу, коли влаштував те невеличке шоу в домі у Корделії, але де там... Ця настирлива падлюка знову приперлась.

Очі б мої його не бачили, але зараз я був на робочму місці і мусив хоч якось спілкуватись із цим бісовим королівським зіллєваром Джеймсом Вореном.

- Дуже надіюсь, що я вам не завадив, - невдоволено промовив цей придурок безголовий, натякаючи на нашу з ним попередню зустріч.

- І не надійся, Джеймсе, бо ти завжди і всюди мені заважаєш. Схоже, що у мене на тебе виробилась стійка алергія, - насупившись, промовив я, спостерігаючи, як цей виродок зайшов до мене в кабінет і всівся на стілець як раз навпроти мене.

- О, Джеймсе, привіт! - відразу пожвавилась Корделія, помітивши цього тупого блазня.

Тепер мені ще сильніше захотілось прибити цього книжного черв'яка на місці.

Я вже навіть уявив собі те, як мої чорні, магічні блискавки потрапляють прямісінько в королівського зіллєвара. 

А потім я ще й підсмажую його магічним вогнем для гарантії, щоб вже точно позбутися від нього. 

- Привіт... Корделіє, мені дуже неприємно бачити тебе в компанії цього недостойного типа... Вже вся стоиця обговорює вас. Тільки ледачий не називає вас коханцями...

- Ворене, ти припхався в управління магічного правопорядку і відриваєш від роботи його начальника, щоб розповісти останні столичні плітки? Якщо так, то я тебе розчарую, бо я знаю їх краще за тебе. До речі, зараз вже обговорюють нашу з Корделією позашлюбну дитину, яку вона народила ще тоді, коли ми навчались в академії магії, - роздратовано промовв я, сердито дивлячись на королівського зіллєвара.

- Звісно, що я прийшов сюди не про плітки говорити...

- То не тягни кота за хвіст, а дракона за інші органи. Кажи, що тобі потрібно. Швидше все з'ясуємо, швидше ти звідси заберешся.

- До мене дійшли чутки, що твій друг, граф Конрад Морен, не лише  захворів на чорну хворобу, а навіть примудрився вижити після неї і зараз швидко відновюється. Що вам про це відомо? - Промовив Ворен, уважно дивлячись то на мене, то на відьмочку.

- Ну, там досить цікава історія, - почала Крделія.

- Так, історія, і справді досить цікава, але це таємниця слідства, яку ми не можемо розголошувати. Принаймні поки що, - втрутився я і не дозвоив Корделії сказати щось зайве.

- Але ж його величність король дуже цим зацікавився...

- Для його величності я про все доповім при нашій з ним особистій зустрічі. Якщо це все, що ти хотів, то забирайся геть, Ворене, і не заважай нам з Фокс працювати, - сердито сказав я.

- Блейку, ти ще колись пожалкуєш про своє зверхнє ставлення до мене, - пригрозив мені Джеймс Ворен, прямуючи до виходу з мого кабінета.

- Для тебе, я герцог Дерек Блейк, тому наступного разу звертайся до мене формально і знай своє місце, Ворене, - промовив я вслід тому нахабному йолопу.

- Навіщо ти так з Джеймсом? Можливо, він би чимось нам допоміг, якби ти йому все розповів, - невдоволено промовила відьмочка.

- Чим нам допоможе цей бовдр? Якби він щось тямив, то вже дійшов би до тих самих висновків, що і ти і врятував би не одне життя. 

- Але ж...

- Корделіє, зараз ми не можемо нікому довіряти. Я підозрюю, що в столиці діють змовники, які намагаються захопити владу, позбавившись від  короля і темних аристократів, що вірно його підтримують. Я ж тобі казав, що одним із тих магів, які мало не вбили твою подругу, був світлий маг знатного походження. Щойно ти розгадала таємницю чорної хвороби і до нас припхався Джеймс Ворен, який теж являється світлим магом. Особисто я не вірю у подібні збіги. А ще я не вірю світлим магам, які зрадили наше королівство, коли почалася війна. Тоді вони просто повтікали разом зі своїми сім'ями за кордон, де відсиджувалися до самого завершення війни. Тоді тільки темні аристократи залишилися вірні нашому королівству і захищали його, гинучи на полі бою. Ти навіть не уявляєш того, скільки  темних тоді поягло і скільки залишилися інвалідами на все життя. Мій батько був одним із тих, хто воював і жахливо тоді постраждав. Тому я ненвиджу світлячків і не довіряю їм, - сказавши все це, я пожалкував, але було вже пізно.