22 Дерек Блейк

Я багато чого очікував від цієї капосної відьмочки, але точно не того, що вона візьме і виллє на мене чай.

Від неочікуваності я на мить завмер, опустив погляд на темну пляму, яка розповзалась по моїй сорочці, а потім поглянув на відьмочку.

Корделія Фокс виглядала так, ніби щойно випадково викликала демона і тепер не знала, куди його подіти.

- Я... Я не хотіла. Це сталося випадково. Я зараз все виправлю, - розгублено промовила відьмочка.

Корделія метушилась, вибачалась, червоніла і виглядала на стільки щиро розгубленою, що мені довелося докласти чималих зусиль, аби не посміхнуутися.

Дуже не хотілось зіпсувати цей момент, бо такою я її ще не бачив.

- Блейку, тобі потрібно негайно зняти сорочку, - рішуче заявила Корделія і лише після цього зрозуміла, що саме сказала.

- Смілива пропозиція, Фокс, - промовив я, підійнявши брову.

- Блейку! Не вигадуй дурниць! Я просто... почищу її і висушу, - обурилась відьмочка.

- Шкода... А я вже подумав, що ніч стає значно цікавішою, - зітхнувши, промовив я і почав знімати сорочку.

Знявши сорочку, я простягнув її Корделії. Відьмочка схопила її, бурмочучи щось про мою нестерпність, і зосереджено прошепотіла закляття.

Я спостерігав за цим з щирою цікавістю. Наступної миті магія заіскрилася, тканина, і справді, почала очищатись... Але за мить моя бідолашна сорочка раптово спалахнула яскравим полум'ям.

- Йой! - пискнула Корделія і мало не впустила її на підлогу.

Я не витримав і розсміявся.

- Вражає. Чисто, сухо і з ефектом повного знищення, - прокоментував я, сміючись.

- Це зовсім не смішно! Побутова магія ніколи не була моєю сильною стороною, - невдоволено промовила Корделія, дивлячись на обвуглені рештки моєї сорочки.

- Я вже встиг це помітити, - кивнув я.

Корделія важко зітхнула, а потім раптово завмерла. Простеживши за її поглядом, я помітив, що відьмочка витріщалась на мій торс.

- Фокс, не соромся... Можеш підійти ближче і порахувати. Кубики, до речі, всі на місці.

Корделія різко поглянула на мене.

- Ти блазень, Блейку! - Роздратовано заявила вона.

- Можливо... Але дуже привабливий блазень, - сказав я, сміючись.

Корделія Фиркнула, розвернулась і драпанула до дверей.

- На добраніч! - Крикнув я їй у слід.

Я залишився на кухні сам. Без сорочки, стомлений, але з чудовим настроєм.