19 Корделія Фокс

Оглянувши свою лабораторію та запаси інгредієнтів, я зрозуміла, що Дерек Блейк витратив на все це добро досить кругленьку суму.

Те, що він не пошкодував грошей, мене дуже приємно вразило. Кілька годин я провела в лабораторії поки мене остаточно не зморив сон.

Навівши будильник, я лягла ще трохи поспати. Прокинувшись вранці, я все ще почувала себе розбитою та стомленою.

Це досі давалось в знаки використання чорної магії. З власного досвіду я знала про те, що буду відчувати втому і слабкість ще протягом кількох днів.

Зібравшись, я вийшла з кімнати і пішла в їдальню, де вже знаходився герцог Блейк.

- Доброго ранку, ваша світлосте, - посміхнувшись, промовила я.

 Чомусь Блейку дуже не подобалось, коли я зверталась до нього так офіційно. Почувши мої слова, герцог Блейк важко зітхнув і виразно закотив очі.

- Доброго ранку, Фокс. Як тобі спалось?

- Спала, як немовля, - відповіла я, сідаючи за стіл.

- Корделіє, може ти сьогодні ще залишишся вдома і відпочинеш? - Поцікавився Дерек Блейк, уважно дивлячись на мене.

- Невже я так погано виглядаю, що ти вирішив мене пожаліти? - Запитала я, підійнявши брову.

- Ти маєш гарний вигляд, Фокс. Просто я хвилююсь про твій стан. Я маю уявлення про те, що кажу...

- Дереку, я в нормі...Не хвилюйся про це. Крім того, у нас немає часу на відпочинок. Занадто багато різних проблем...

- Це так... Проблем, і справді, багато, але якщо ти  будеш погано почуватись, то не зможеш ефективно працювати. Корделіє, я б радив тобі відпочити ще цей день, - продовжував стояти на своєму впертий герцог.

Мені було приємно, що Дерек Блейк так про мене хвилювався, але я не хотіла показати себе якоюсь слабачкою.

- Блейку, я - відьма в дев'ятому поколінні, а не безпорадне дівчисько, - вперто заявила я, гордо задерши носа.

- Добре... Роби, як знаєш, Фокс, - здався мій надто турботливий шеф.

- Блейку, ще трохи і ти перетворишся на старго буркотуна, - посміхаючись, промовила я.

У віповідь  герцог лише важко зітхнув. Сьогодні він чомусь вглядав якимось сумним і це мене непокоїло.

 - Дереку, що сталося? і навіть не думай мені брехати. Я надто давно тебе знаю, щоб цього не помітити.

- Сьогодні я дізнався про те, що один із моїх хороших друзів захворів на чорну хворобу. Не минуло і пів року, як він одружився... Вони з дружиною чекають на свого первістка, а тут така біда... - Відповів мені герцог, опустивши очі.

 - Блейку, відвези мене до нього. Я хочу його оглянути і спробувати допомогти.

- Корделіє, я б не хотів, щоб ти  контактувала безпосередньо із хворими. Враховуючи твоє походження, для тебе це може бути небезпечно, - сказав герцог.

- Дереку, я маю бачити все на власні очі. Крім того, ніхто не знає, яким саме чином розповсюджується ця хвороба. Заспокойся... Я не така вразлива і безпорадна, як ти думаєш. І взагалі я маю великі підозри на рахунок цієї чорної хвороби. Я згадала, про що мені нагадали її симптоми.

- І що це? - Нетерпляче запитав Блейк.

- Це симптоми отруєння Арогусом. Все співпадає один в один.

- Але ж темні маги не бояться отрути.

- Значить хтось знайшов спосіб перемогти ваш імунітет. Щоб там не було, я з цим розберусь.