17 Корделія Фокс

Тролі і ельфи! І чого це я, дурепа така, попхалася в герцогську спальню?! От чим я думала?! Не відчинив він двері, те не треба було туди заходити... 

Але ж ні! Попхалася... І знову побачила нашого високородного герцога у всій красі. Ну, майже у всій... Все ж рушник прикривав найцікавіші місця...

Але ж які в цього білобрисого гада широкі плечі... А ті бісові кубики пресу... Мені так і хотілося іх  помацати, але я стрималась, зібрала всю свою волю в кулак і драпанула геть з його кімнати.

Хух... Так, Корделіє, викинь негайно оці всі дурниці зі своєї мудрої голови.

Ти ж відьма! А відьми не закохуються у чаклунів та ще й в аристократів. Навіть якщо вони сильні, сміливі і харизматичні красунчики.

Між нами з Дереком Блейком справжня величезна прірва. А те, що він зараз досить терплячий і добрий до мене, то це нічогісінько не означає.

Просто Блейку я зараз потрібна, щоб допомогти розібратися з усім цим хаосом, що коїться в столиці нашого королівства.

Я так тікала від Дерека Блейка і його кубиків пресу, що і не зогледілась,  як забігла на кухню.

Я вже хотіла піти у вітальню і там почекати на герцога, але передумала і взялася робити чай.

Цей чудовий, ароматний напій разом із смаколиками завжди допомагав мені заспокоїтись і зібратись з думками. А це мені зараз дуже було потрібно.

Я сама розрізала ножем смачнющий вишневий пиріг, який  приготували слуги герцога спеціально на моє замовлення, коли в кухню увійшов Дерек Блейк.

Навіть в піжамі  і в халаті цей паскудник примудрився виглядати ідеально. Тьфу! І про що я думаю?! Корді, цей аристократ - просто твій тимчасовий шеф і все. Більше нічого.

Ти ж не якась наївна дурепа, щоб закохатися у нього по самісінькі відьомські вуха.

Май совість і здоровий глузд та не сором своїх сестер - відьом, бо вони точно подібного не зрозуміють.

Треба згадати про те, як ми з Блейком постійно конфліктували під час навчання в академії магії.

Як на зло, нічого підходящого мені не пригадалось, а герцог взяв і всівся за стіл як раз навпроти мене.

Його волосся зараз не було ідеально вкладене, але і цей легкий безлад на голові йому дуже пасував.

Та що це, в біса таке?! Ельфи і тролі! Та скільки вже можна?! Знову мене понесло не туди!

Розмовляючи з герцогом Блейком, я постійно ловила себе на тому, що витріщалась то на його губи, а то на аристократичний профіль.

Та це ж кара якась небесна! Може, я десь випадково випила зілля кохання?! Та наче ні... Що ж тоді робиться?

Поговоривши зі мною і випивши свій чай, Дерек Блейк побажав мені плідної роботи в моїй новенькій лабораторії і пішов спати.

Точно! Саме робота в лабораторії допоможе мені відволіктися від усіх цих дурних думок.

Допивши свій чай і доївши другий шматок вишневого пирога, я поспішила в одне із підвальних приміщень маєтку Блейків, де розташовувалась моя лабораторія.