16 Дерек Блейк

Те, що Корделія Фокс змогла викликати монстрів - охоронців означало, що вона успадкувала від свого біологічного батька значно більше, ніж думала.

Ця капосна відьма не переставала мене дивувати. От якби у неї ще й характер був не такий паскудний...

Поївши, я пішов у ванну кімнату, щоб прийняти душ. Мені дуже хотілося швидше змити з себе втому цього дня  і лягти відпочивати.

Почувши шум, я вийшов з ванної кімнати і побачив Корделію. Відьмочка виглядала шокованою моєю неочікуваною появою.

Я запитав у Фокс про те, що сталось. Корделія кілька секунд мовчки витріщалась на мене, кліпаючи своїми довжелезними віями.

- Я... Я тільки що розмірковувала над тим, що сталось останнім часом... І зробила деякі висновки... - Розгублено промовила відьмочка.

- І що ж то за висновки такі, Фокс? - Поцікавився я, підійнявши брову.

- Я розповім, але ти спершу вдягнися, йолопе безсоромний! - Крикнула відьма і вискочила геть з моєї кімнати.

Така поведінка Корделіїї дуже мене повеселила. Швидко вдягнувшись в піжаму і накинувши на себе халат, я вийшов зі своєї кімнати. 

В коридорі Корделіїї не було. Зітхнувши, я пішов на її пошуки. Непосидюча відьмочка знайшлася на кухні.

За цей час, що я вдягався, вона вже встигла зробити нам чай і почала нарізати вишневий пиріг.

- На скільки мені відомо, то зазвичай дівчата переймаються за свою фігуру і не їдять на ніч. Я вже мовчу про пироги, - промовив я, сідаючи за стіл навпроти відьмочки.

- Звичайні дівчата не працюють ночами в лабораторії. Крім того, я і так ідеально виглядаю... Чи ти не згоден з цим, Блейку? - Промовила Корделія, посміхаючись.

- Ну, скажімо, що ти доволі непогано виглядаєш, як на свій вік... 

- От зараз ти дуже сильно нариваєшся, Блейку! І що означає це твоє "доволі непогано"? - Обурилась Корделія, спопеляючи мене сердитим поглядом.

- Це означає, що ти симпатична, - відповів я, посміхаючись.

- Що?! Симпатична кішка у твоєї мамці, а я - красуня! І не просто красуня, а неймовірна, - видала розлючена відьмочка, задерши свого гарненького носика.

- Добре, добре... Ти - красуня, Корделіє, - промовив я, закотивши очі.

- Неймовірна! - Додала відьмочка, сердито зиркаючи на мене.

- Ти - неймовірна красуня, Фокс, - сказав я, щоб не злити її ще більше.

Хоча, це була чистісінька правда. Корделія Фокс, і справді, була дуже вродливою і виглядла значно молодше свого віку. Якби я не знав того, що вона моя ровесниця і їй вже двадцять сім років, то не дав би їй більше двадцяти.

- Так вже краще. І не забувай про це, Блейку, - продовжувала сердитись Корделія.

- То у тебе є плани на ніч, Корделіє? - Запитав я, щоб повернутись до теми нашої розмови.

- Так, я хочу трохи попрацювати у своїй новенькій лабораторії, - відповіла мені відьмочка.

- То про що ти хотіла зі мною поговорити, Фокс, коли прийшла до мене в спальню?

- Точно! Я ж геть забулась про це... І все через те, що ти мене вибісив, Блейку! Як ми вже з тобою бачили, для проведення ритуалу поглинання магічної енергії з відьми, потрібно було дев'ятеро магів. А до мене додому тоді заявилось тільки шестеро тих виродків. Значить, вони зовсім не планували відібрати мої магічні і життєві сили, а хотіли відразу вбити... Ще й той клятий артефакт, що розніс мій будинок на друзки, притягли собою. Тобто ті виродки планували знищити не лише мене, а й мій дім. Окрім лабораторії там не було нічого цікавого. Я думаю, що ті бісові маги з якоїсь причини хотіли позбутися мене саме тому, що я зіллєварка. А також вони вирішили знищити мою лабораторію.

- В твоїх словах є логіка, Корделіє, - промовив я, вислухавши відьмочку.

- Звісно, що є. Чи ти забув, що я не тільки неймовірно вродлива, а ще й дуже розумна? - сказала відьма.

- А ще ти неймовірно скромна і тиха дівчина, - сміючись, прововив я.

- Вони бояться мене, як зіллєварки і спеціаліста по отрутах і антидотах.

- Якщо все, і справді, так, як ти думаєш, Корделіє, то ти маєш бути надзвичайно обережною і обачною.

- Я це чудово розумію...

- Враховуючи твої дії в тому саду, я в цьому невпевнений, Корделіє. Я зроблю все можливе і неможливе, щоб тебе захистити, але й ти сама не маєш так сильно ризикувати собою.

- Дереку, я не могла дозвоити їй померти. Час йшов на хвилини...

- Я це розумію, Корделіє... Але можна діяти обачніше і зайвий раз не наражатись на небезпеку.

- Я буду намагатись, - важко зітхнувши, сказала відьмочка.

- Дуже на це сподіваюсь, Фокс... Зараз я піду спати. Завтра буде напружений день, - промовив я, встаючи з-за столу.

- Відпочивай і набирайся сил... Вони тобі знадобляться, Дереку.

- Нам всім знадобляться сили, Корделіє. Ситуація дуже складна та небезпечна.