15 Корделія Фокс

Паскудний, пихатий аристократ! Йому ж це нічого не коштувало і зайняло б не більшекількох хвилин... Взяв і залишив мене саму розбиратись з цими хвостатими і зубатими дурниками...

На біса я взагалі прочитала те дурне закляття?! Я ж думала, що закляття не спрацює, бо я - напівкровка, а воно, не дивлячись на це, подіяло.

Трясця! Ельфи і тролі! І що мені тепер робити з цими собацюрами?!

Наступної миті мені об ногу потерся один із страшків.

- Ех... І що мені з вами робити? - Промовила я, роздивляючись демонів - охоронців.

Страшки повсідались біля моїх ніг і повитріщалися на мене, очікуючи наказів.

Оскільки я викликала цих демонічних песиків, то тепер саме я вважалась їхньою господинею.

Тільки цього "щастя" мені зараз не вистачало... Взявши книгу з темної магії, я почала вивчати особливості цього закляття і правила виклику демонів - охоронців.

Розібравшись з усім цим, я змогла відіслати Букера і Тора назад. Не могла ж я залишити песиків без імен...

Виявилось, що відтепер я могла викликати цих двох демонів - захисників, якщо потраплю у якусь небезпеку.

Стомившись, я попленталась до себе в кімнату, щоб трохи відпочити і поспати.

Побутові маги обіцяли, що до півночі зможуть закінчити з облаштуванням моєї нової лабораторії.

Мені вже дуже не терпілося взятися за приготування якогось зілля чи елексира, бо я вже майже тиждень не робила нічого подібного.

Кімната у мене була, і справді, розкішна. Лежачи на величезному і неймовірно зручному ліжку, я відчувала себе справжньою принцесою.

Але як би мені не було добре і комфортному в розкішному маєтку герцога Дерека Блейка, я все одно дуже хотіла знову мати власний дім.

Вся ця ситуація зі зникненням відьом сильно мене непокоїла. Судячи з усього, хтось збирав магічну енергію, відбираючи її у відьом.

Але навіщо комусь знадобилась така велика кільксть магічної енергії? Крім того, побачивши ритуал поглинання магії на влавсні очі, я зрозуміла, що до мене додому ті кляті мага заявились із зовсім іншою метою.

Тоді їх було шестеро, а для ритуалу потрібно дев'ятеро. Значить, мене вони вирішили просто знищити.

Мені було дуже цікаво дізнатись, чим це я встигла так не вгодити тим клятим виродкам, що вони вирішили знищити не лише мене, а й мій дім.

Окрім лаборторії в моєму домі не було нічого цікавого... Цілком ймовірно, що саме це і стало причиною його знищення.

Підскочивши з ліжка, я поспішила до Дерека Блейка, щоб поділитися з ним своїми думками.

Я постукала в кімнату до герцога, але він не відповів. Невже Блейк так швидко заснув?

Відчинивши двері, я зайшла до нього в кімнату. Герцога ніде не було видно. Зітхнувши, явже збиралась вийти.

- Корделіє, ти щось хотіла? - Почувся голос Блейка.

Я мало не підстрибнула на місці від неочікуваності.. Зовсім вже нерви розшатались... Потрібно буде якогось заспокійливого зілля собі зварити, поки зовсім психічкою не стала.

Озирнувшись, я побачила Дерека Блейка в одному рушнику на бедрах. Схоже, що він приймав душ.