13 Корделія Фокс

Поки ми чекали на приїзд цілителів, я вирішила дати випити для Лії свої відновлюючі зілля.

Я хотіла, щоб це допомогло їй швидше відновитися і прийти в норму.

Звісно, на скільки це було можливо, враховуючи те, що цій бідолашці довелося пережити сьогодні.

Коли я йшла до герцогської карети, у мене на мить запаморочилася голова. Я мало не впала, але Блейк вчасно встиг мене підхопити.

- Як ти почуваєшся, Корделіє? - Запитав герцог, уважно вивчаючи мене поглядом.

- Відврто кажучи, я почуваюсь дуже паскудно. Я рідко використовую ту силу, бо потім відчуваю  себе геть безсилою і розбитою, - зізналась я.

Я знала, що Дерек Блейк зрозумів, що саме я мала на увазі.

Якби не ця ситуація, що склалась сьогодні, я б і далі змогла б успішно приховувати той факт, що я - позашлюбна дитина одного із темних аристократів.

Тепер Блейк знав мою таємницю, але нічого не говорив про це принаймні поки що.

Таких напівкровок, як я, було дуже і дуже мало, бо з давніх давен склалося так, що віьми і чаклуни завжди ворогували між собою, а не крутили романи.

Хоча, моя мамця навіть  роман не заводила з моїм біологічним батьком.

Вона дуже хотіла народити сильну наступницю, тому вдалася до хитрощів. Перетворилась на дівчину молодого темного аристократа , обпоїла  його і провела з ним ніч  та безслідно зникла.

Мій батько навіть не здогадувався про те, що у нього є дитина від відьми.

- Зараз приїдемо додому і ти зможеш відпочити, Корделіє, - промовив герцог, допомагаючи мені сісти в карету.

Я бачила, що Дерек Блейк багато чого хотів мені сказати, але стримувався. Схоже, що я, і справді, виглядала дуже кепсько, а, можливо, що ще й жалюгідно, раз він пожалів мене і не став читати свої нудні нотації.

Я й не зчулась, як заснула в кареті, коли ми їхали в родовий маєток Блейків.

Прокинулась лише тоді, коли герцог Блейк заніс мене на руках на другий поверх і поклав на ліжко в моїй кімнаті.

- Сто тролів і ельфів! Блейку, ти щойно носив мене на руках? - Поцікавилась я у герцога.

- Ти ж сама йти не могла. Ще й хропіла на всю карету. Довелося потурбуватись про тебе, - відповів Дерек, сміючись.

- І нічого я не хропіла! - Обурилась я.

- Хропіла... Ще й слину пускала мені на плече, коли спала.

- Який же ти гад! - Сердито промовила я, кинувши у його світлість однією з подушок.

- Такою ти мені подобаєшся значно більше. Тепер я впізнаю Корделію Фокс, бо та спляча біда мене дратувала.

- Йолоп високородний!

- Я накажу слугам, щоб вони принесли тобі вечерю. Корделіє. Ти обов'язково маєш поїсти і добре виспатись, щоб відновити сили після використання такої сильної темної магії.

- А ти, Блейку?

- А я поїду в управління. Дорогою щось перехоплю. Відпочивай і набирайся сил, Фокс. Мені буде потрібна твоя допомога, - сказавши це, герцог Блейк вийшов з моєї кімнати.

Хвилин через десять  слуги герцога принесли мені розкішну вечерю. Поївши і прийнявши душ, я завалилася спати.

Мені, і справді, треба значно більше часу на віднолення сил, бо у мене було не таке сильне тіло, як у темних аристократів.

Саме тому після кожного використання темної магії, я перетворювалась на якусь ганчірку.