12 Дерек Блейк

Ми з Фокс прямували в сад, що знаходився за будинком. Щойно ми дістались туди, шлях нам перекрили шестеро зелених монстрів.

- Тисяча чортів і демонів! - Вилаявся я, побачивши, що відбувалося за спинами монстрів.

Маги в сірих плащах створили коло, в центрі якого знаходилась жінка. Схоже, що це була господиня будинку.

Ці виродки за допомогою якогось жахливого ритуалу відбирали її магічні і життєві сили.

- Кляті потвори! Блейку, розберись з цими зеленими страшками! - Крикнула Фокс, активуючи свою магію.

Дідько! Невже ця навіжена відьма вирішила сама атакувати дев'ятьох магів?! Я, звісно, чудово знав про те, що Фокс - безголова, але ж не на стільки...

- Фокс! Не смій! Почекай мене. Я швидко розберусь з монстрами і ми разом візьмемось за тих падлюк!

- Ніколи чекати! Вони вб'ють Лію! У нас зовсім немає часу! - Відповіла відьма і проскочивши поміж монстрами, кинулась до кільця магів.

Всю свою злість на цю відьму, як зараз  сама бігла в руки ворогів, я вимістив на чудовиськах. 

Щоб розібратись з ними, я активував відразу дві свої вроджені сили.  Чорні блскавки і чорне полум'я Блейків одночасно атакували бісових монстрів.

Я дуже поспішав і хотів швидше розібратись з цими стршками, щоб допомогти Корделії.

Б'ючись з монстрами, я намагався не випускати з поля зору свою навіжену помічницю.

Неочікувано я відчув сильну темну магію. Виявилося, що це Фокс її вивільнила. Темна  магічна енергія покрила тіло Корделії. Це було щось схоже на захисну броню.

Наступної миті я відчув її справжню силу. Такого я точно не очікував. Жодна відьма не могла володіти такою сильною темною магією. 

Існувало тільке одне логічне пояснення цьому. Корделія Фокс - це незвичайна відьма. Вона - напівкровка.

Я вже знав про те, що її мати - верховна відьма, але те, що батько Корделії - це сильний темний чаклун, стало дя мене справжнім сюрпризом.

Магічна лоза Фокс змінилася і стала сильнішою та небезпечнішою. Коли я нарешті розібрався з монстрами, Фокс вже встигла знищити трьох із дев'яти магів, а четвертого поранити.

Вороги не очікували того, що хтось їх атакує, бо розраховували на своїх монстрів, які мали їх захищати.

Крім того, вони були зайняті ритуалом і не змогли вчасно відреагувати на появу відьми.

Ще кількох магів знищив я, а інших добила магія, яка вивльнилась від незавершеного ритуалу.

Корделія кинулась до своєї подруги.

- Лія! - Покликала вона, потрусивши бідолашну відьму за плече, але та їй не відповіла.

Скориставшись магічним кристалом зв'язку, я викликав цілителів, своїх підлеглих і групу криміналістів.

- Як вона ? - Запитав я у Фокс.

- Погано... Ці потвори встигли забрати у неї забагато життєвої і магічної енергії. Нещасна Лія постаріла на років десять, але добре, що залишилась жива.

- Цілителі зараз будуть тут.

Я бачив, як Фокс дістала  із своєї сумки кіька невеличких пляшечок із різнокольоровим зіллям і дала його випити постраждалій відьмі.

 Звісно, що я хотів дати їй добрячої прочуханки за те, що вона так безрозсудно ризикувала власним життям, але зараз був не час.

Вирішивши, що пізніше відчитаю свою навіжену помічницю, я почав оглядати тіла магів.

Знявши маску з одного з них, я дуже здивувався, бо це був світлий маг, що походив із аристократичної сім'ї.

Ще одне шокуюче відкриття...