11Дерек Блейк

У своєму списку однокласниць Корделія підкрелила імена тих відьом, що володіли великим магічним резервом.

Не рахуючи Фокс, їх залишилось дві. Оскільки вони могли бути потенційними жертвами викрадачів, нам необхідно було з ними поспілкуватись, попередити про небезпеку і приставити до них охорону про всяк випадок.

- Блейку, розкажи мені більше про цю загадкову хворобу, що вражає виключно темних аристократів, - попросила Корделія Фокс, коли ми разом з нею їхали до однієї із її однокласниць.

- Перші симптоми - це сильний жар і біль в усьому тілі. Вони з'являються раптово. Потім до них додаються марення і ускладнене дихання. Третя і остання стадія - це почорніння кінцівок і повний параліч. Ще жоден з тих, хто захворів чорною хворобою, як її називають, не вижив. Навіть найкращі лікарі не знають, як її лікувати. Цілителі безсильні, а зіллєвари розводять руками, бо не мають  жодного уявлення про те, що робити з цією хворобою.

- Складається дуже погана ситуація, - важко зітхнувши, промовила відьмочка.

- І не кажи, Фокс... Двоє моїх хороших знайомих захворіли чорною хворобою... Жоден з них не протримався більше тижня...

- Мені дуже шкда, Дереку. Щойно у мене буде лабораторія, я відразу візьмусь за вивчення цієї небезпечної чорної хвороби, - сказала відьма, поглянувши на мене.

- Лабораторія у тебе буде вже завтра.

- Чудово...Знаєш, Блейку, всі ці симптоми мені про щось дуже нагадують, але я поки що не можу згадати про що саме. Шкода, що моя бібліотека згоріла разом з будинком...

- Корделіє, ти можеш скористатись бібліотекою Блейків. У нашому роду не всі були бойовими магами. Траплялися і зіллєвари, тому ти можеш знайти там щось підходяще. Якщо нічого не знайдеться, то я дістану тобі пропуск в королівську бібліотеку. Там точно має щось бути.

- Добре. Коли ми повернемось в маєток Блейків, я піду знайомитись з вашою родовою бібліотекою.

Я помітив, як у відьмочки загорілись очі. В ній прокинулась та допитлива заучка, якою вона була ще з часів навчання в академії, хоч вона старанно це приховувала.

- Гаразд, - сказав я, - відчинивши дверцята карети, бо виявилося, що ми вже приїхали туди, де мешкала Лія Торел. Відьма, що володіла сильною магією води.

Я вийшов з карети першим і допоміг вийти Корделії.

- Блейку, я знову відчуваю ту жахливу магію, що була в оранжереї графині Бішоп, - схвильовано промовила відьмочка, схопивши мене за руку.

- Трясця! Я абсолютно нічого не відчуваю і це, до біса, дивно, бо я дуже чутливий до будь - яких проявів магії. Де ти її відчуваєш, Фокс?

- Здається, щось відбувається за будинком Лії, в її саду.

- Ходімо туди. Тільки тримайся за мною, Фокс. І будь обережна, - промовив я.

- Добре, - пообіцяла відьмочка, але, знаючи її, я не поспішав вірити.