8 Корделія Фокс

Я, відкривши рота, витріщалась на ідеальний торс того поганця, Блейка. Роздивлялась дивні татуювання на широких плечах і його кубики преса, тому мені не відразу дійшло, що він там патякав.

А коли я зрозуміла значення його слів і ті дурні натяки, то ледь не задихнулась від обурення.

На фоні спортивного, високого і міцного Дерека Блейка, ботан Джеймс Ворен, з його вічним розтріпаним волоссям, виглядав досить жалюгідно.

А зараз він ще й так сердився, що у нього мало пар з вух не йшов.

- Корді, як ти могла зв'язатись з цим підлим гадом?! Ти ж знала, що він із себе представляє! - Кричав Джеймс, сердито розмахуючи руками.

Я хотіла якось спробувати пояснити все товаришу, але навіть не уявляла того, як це зробити, бо й сама нічогісінько не розуміла. Ще й досі перебувала в страшному шоці.

Психонувши, Джеймс Ворен вискочив з мого дому. Через кухонне вікно я бачила, я він мчав на всіх парах до своєї карети.

- Блейку, що ти накоїв?! А головне - це навщо ти це зробив?!

- Не злись, Фокс... Я лише допомагав тобі позбутися від того хитрого і слизького йолопа, - відповів Дерек Блейк, нахабно посміхаючись і відпиваючи чай із моєї чашки.

- Все! Ти нарвався на серйозні неприємності, Блейку! Я зараз приб'ю тебе власними руками і закопаю десь дуже далеко в самому темному лісі! І не подивлюсь на те, що ти - висоородний герцог! - Лютувала я.

-  Зачекай,Фокс... Схоже, що у тебе знову гості... Не дім, а якийсь прохідний двір, - сказавши це, Блейк піднявся з-за столу і став переді мною.

Я відчула, що він наклав на себе якесь примітивне побутове закляття. Схоже, що герцог зачарував рушник, щоб він з нього не злетів, бо зараз це був його єдиний одяг.

Наступної миті в моїй вітальні невідомо звідки з'явиися шість магів в довгих, сірих плащах. Каптури і маски повністю приховували їхні обличчя.

Судячи з усього, вони скористаись якимось сильним магічним артефактом для телепортації.

Я відчула те, як герцог стробував активувати свою бойову магію, але щось пішло не так і йому це не вдалося. Я теж спробувала активувати свою магію, але не змогла.

- Сто чортів і демонів! На нас з тобою вплинули пригнічувачем магії, - вилаявшись, промовив Дерек Блейк.

Трясця! Кляті вилупки! Тільки цього ще нам не вистачало для повного щастя!

Я стояла в піжамі, моя магія не діяла, а мої зілля знаходилися в лабораторії, а тут шість бісових магів, у яких з магією жодних проблем не було.

Я помітила, що герцог схопив зі столу кухонного ножа. Я не уявляла собі, що він збирався ним зробити в цій ситуації проти всіх тих магів. Таким ножем їх можна було хіба що розсмішити.

Такою слабкою, беззахисною і нещасною я ще ніколи не почувалась і мені це дуже не подобалось.

- Заспокойся, Фокс. Все буде добре, - тихо промовив Дерек Блейк.

- Я в цьому дуже сумніваюсь, - зухвало сказав один із моїх непрошених і дуже небезпечних гостей.

В тому, що все буде добре, у мене теж були величезні сумніви.