4 Дерек Блейк

Спілкуючись з графинею і її слугами, я відволікся і не відразу помітив те, що Корделія Фокс зникла.

Бісова відьма! От куди її понесло?! Я ж просив її бути поряд зі мною і не займатись самодіяльністю.

Але ж ні ... Звісно, що ця навіжена відьма мене не послухала і попхалась шукати пригоди на свою гарненьку, непосидючу дупцю.

Вийшовши з маєтку, я попрямував до оранжереї, де сьогодні зникла наша жертва. Я вирішив , що саме туди і помчалась ця біда зеленоока.

Наблизившись до оранжереї, я відчув сильну магічну енергію. Бісові тролі! Та що там відбувається?

Заскочивши в оранжерею графині, я побачив картину маслом. Корделія Фокс билася з монстром.

Далеко не всі відьми могли використовувати бойову магію, але Фокс могла. Про це я чудово знав ще з часів нашого навчання в академії магії. Фокс володіла досить рідкісною, ефективною і підступною магією.

Ця відьма володіла магією отруйної лози. Саме нею вона зараз схопила і знерухомила монстра. Але, схоже, що у відьмочки були проблеми, бо її отрути не вистачало, щоб вбити монстра.

- Клятий вилупок! Коли ти вже здохнеш?! - Психувала відьма, намагаючись розібратись зі своїм противником.

Активувавши свою магію чорної блискавки, я поцілив у монстра і знищив його.

- Фокс, мати твоя відьма, якого біса ти попхалась сюди сама?! - Сердито поцікавився я у Корделії.

- Щоб ти знав, Блейку, моя мати - верховна відьма. Правда, ми з нею вже давно не спілкуємось, бо посварились... Крім того, я не потребувала твоєї допомоги.

- І що ж ти збиралась робити з цим зеленим чудовиськом? Я бачив , що твоя отрута на нього не подіяла, - промовив я, підійнявши брову.

- Спершу я б скористалась іншою отрутою. Якщо б і вона не подіяла, то підірвала б цього страшка своїм вибуховим зіллям. Правда, тоді б я і цю оранжерею рознесла б на друзки.

- Сумніваюсь, що графиня Бішоб зраділа  б цьому... Добре, що я вчасно прийшов. Більше  не самій ні на крок відходити від мене, Фокс! Зрозуміла?

- А якщо ти підеш до вбиральні? Мені теж йти разом з тобою?

- Не зли мене, Корделіє! 

- Я ще й не починала... До речі, коли я увійшла до цієї клятої оранжереї, то відчула справжній жах. Тут відчувались залишки якоїсь страшної магії.

- А монстр?

- Він з'явився відразу, щойно я зайшла. Але це зелене одуробло не так злякало мене, як та дивна магія, що я відчула тут 

- Ваша світлосте, криміналісти вже приїхали, - повідомив один із моїх підлеглих, зазирнувши в оранжерею.

- Дуже добре, бо тут буде чим їм зайнятись.

- Аааа!!! Що це за жахлива істота?!  - Заверещала графиня, побачивши тіло монстра.

- Заспокойтесь. Він вже не зможе нікому зашкодити, - спробував я заспокоїти її.

- Але... Але звідки він тут взявся? - Поцікавилась перелякана аристократка.

- Поки що невідомо, але ми обов'язково все з'ясуємо, - відповів я, роздивляючись зелену потвору.