1 Корделія Фокс

Я прокинулась від того, що в мої двері хтось дуже голосно і нахабно стукав.

Яку ж це падлюку принесло із самого ранку? Лаючись і бідкаючись на всі боки, я неохоче встала з ліжка, накинула на себе халат і попленталась подивитися на того нещасного, що зараз добряче отримає від мене на горіхи.

Відчинивши двері, я так і заклякла на місці. Бо у мене на порозі стояв сам герцог Дерек Блейк, власною персоною.

Проблема полягала у тому, що Блейк був не тільки дуже багатим і впливовим аристократом. Цей гад паскудний очолював управління магічного правопорядку.

Такого гостя мені точно не треба було, бо в моїй лабораторії знаходилось аж надто багато забороненого.

- Ваша світлосте, я дуже рада вас бачити із самісінького ранку, - промовила я, посміхнувшись.

- Не вдавай із себе дурепу, Фокс. Крім того, вже дванадцята година дня, - невдоволено сказав Блейк, підійнявши брову.

Важко зітхнувши, я дуже неохоче запросила в дім свого непроханого гостя.

З цим паскудником ми колись навчались в академії магії і були однокурсниками. Всі п'ять років навчання ми гризлися, як кішка з собакою.

Тоді Дерек Блейк був багатеньким, зухвалим і самовпевненим козлярою.

Тепер він став найбажанішим холостяком столиці і одним із найвпливовіших аристократів нашого королівства.

Хоч я і не хотіла цього визнавати, але герцог, і спраді, був красенем.

Високий, широкоплечий блондин із сірими і холодними, мов крига очима.

- То чого ти припхався, Блейку? Я дуже сумніваюсь, що ти скучив за мною, - промовила я, невдоволено дивлячись на аристократа.

- Корделіє, ми з тобою чудово знаємо, що у тебе тут є дуже багато цікавого і забороненого... Одне моє слово і ти не тільки втратиш ліцензію зіллєвара, а й опинишся у в'язниці...

- І що мені потрібно зробити, щоб ти мовчав? - Невдоволено запитала я, закотивши очі так, що мало не побачила власні мізки.

- Мені подобається хід твоїх думок, Фокс, - посміхнувшись, промовив Дерек Блейк.

- Давай швидше, Блейку. Я лягла спати лише три години назад, бо працювала у лабораторії. Зараз я стомлена і ледь тримаюсь на ногах.

- Останнім часом в столиці відбувається багато чого підозрілого... Можливо, що ти вже читала про це в газетах. За останній місяць зникли три сильні відьми і це сталося при  досить загадкових обставинах. Також з'явилась якась дивна і дуже підозріла хвороба, яка вражає лише темних аристократів. Але і це ще не все. Вчора під час патрулювання вулиць нашої столиці на моїх підлеглих напали монстри. Уявляєш?

- Монстри в столиці?! - Шоковано перепитала я.

- Так... Відбувається щось дуже і дуже дивне та підозріле. Корделіє,  мені потрібна твоя допомога, щоб з цим розібратись.

- Блейку, мені здається, що ти дуже переоцінюєш мої скромні здібності, - обережно промовила я.

- Корделіє, я чудово знаю, які у тебе здібності і таланти.

- Я - всього лише скромна відьма...

- Не починай, Фокс. Або ти допомагаєш мені або залишаєшся без ліцензії зіллєвара. І це в кращому випадку... Обирай.

- Добре... Вмовив. Я допоможу тобі. Сподіваюсь , що мені виплатять щедру винагороду за мої послуги.

- Все залежить від того, як ти себе проявиш. Якщо з тебе буде користь, то я особисто заплачу тобі винагороду.

- Чудово. Коли я починаю працювати в управлінні магічного правопорядку? 

- Із завтрашнього дня. Чекаю тебе у мене в кабінеті о дев'ятій годині ранку. До речі, мила у тебе піжамка, - посміхнувшись, промовив Дерек Блейк.

Трясця! Я ж геть забулась про те, що тільки встала з ліжка і мала ненайкращий вигляд.

- Дякую, що оцінив. Мені вона теж подобається, - відповіла я, щільніше загорнувшись у свій халат.

Кинувши мені кіька дурних жартів і попрощавшись, герцог пішов. А я ще кілька хвилин стояла посеред кімнати, думаючи про те, як життя може швидко змінитись.

Ще вчора  я варила зілля від бородавок для якоїсь графині, а завтра почну працювати в управлінні магічного правопорядку.

Про таке я точно не мріяла. Цікаво, що ж на мене чекає далі?