Розділ 24. Карамелізоване манго

— Та ти знущаєшся з мене!

Високий жіночий голос змусив Ніну відірватися від стейка, який вона щойно почала різати. Гарніром до нього були шматочки карамелізованого манго з присмаком ще якогось фрукта — його ще належало ідентифікувати. 

Джерелом невдоволеного вигуку виявилася білявка, з голови до ніг одягнена в рожеве. Замшеві чобітки до колін, укорочена версія весільної сукні з багатьма шарами фатину і коротка фата на голові. Також насичено рожева. 

Білявка кидала гнівні погляди на Лева й Ніну почергово. Та виглядала при цьому так кумедно, що дівчина ледь стримувала сміх. 

— Ти знав, що в мене тут сьогодні дівич-вечір! — не дочекавшись якоїсь словесної реакції на першу фразу продовжила рожева наречена. — Весь Львів знав!

— Нелі, сонечко, заспокойся, — нарешті відповів їй Лев, дуже спокійно відповів, зі свого місця не підводився, лише відклав столові прибори і стис пальці в замок. — Звідки мені взагалі знати про твій дівич-вечір? 

— Наче я повірю, що ти не стежив за мною з якогось фейкового аккаунта, — ще нижче писнула Неля. — Після нашого розриву одних тільки сторінок з манікюрами на мене підписалося не менше сотні. Всі знають, що такі акаунти створюють колишні суто, щоб стежити за тими, хто їх самих уже давно забанив. 

— Оце так звинувачення! — на відміну від Ніни, Лев не стримав посмішки. — Гаразд, отож я вистежив тебе і прийшов сюди на побачення з моєю чарівною Ніною. Та твій дівич-вечір хіба не в іншій залі? То чому ти біля нашого столика? 

Ніна тим часом продовжувала дегустувати своє манго. Поки поряд з нею велася ця бесіда, яка скидалася на телевізійне шоу, вона преспокійно відрізала собі маленький шматочок стейка, клала на нього карамелізований фрукт і відправляла до рота. Потім спробувала манго без м’яса. 

— Лайм! — своїм несподіваним вигуком перебила діалог колишніх закоханих. — Манго з лаймом! Це просто шедевр, кажу вам. Нелі, чого б ми всі не опинилися сьогодні в одному ресторані, спробуй стейк із манго. Це варте навіть неприємної зустрічі з колишнім. 

Неля застигла з напіввідкритим ротом. Навіть її явно важкі вії зі стразами завмерли в стані спокою. Лев ховав посмішку за серветкою — білою, лляною — ще одним предметом цього ресторану, який викликав у Ніни захват.

— Ти що не розумієш?! — ступор барбі-нареченої тривав недовго і вона знову взяла високу ноту. — Він привів тебе сюди сьогодні тільки щоб мене позлити!  

— Схоже, йому вдалося, — Ніна насолоджувалася не лише їжею, а й власним спокоєм у цій ситуації. Вкотре собі дивувалася, та це був приємний подив. Плюс одне побачення, з якого не виростуть ніякі стосунки. То й що? Зате вечеря неперевершено смачна. І той смак манго з лаймом повернув її до майже забутого й досі недопрацьованого рецепту особливого капкейку. Аж захотілося скоріше повернутися на кухню рідної «Зефірки».

— Що б ти не робив, — з тону Нелі здавалося, це мала бути фінальна фраза, — завтра я вийду заміж за нормального чоловіка. А ти вічно кататимешся по місту на своєму дирчику то з однією, то з іншою. Мені тебе шкода. 

Після чого вона різко розвернулася, змахнула куцою фатою і пішла до дверей іншої зали ресторану.

— Ай, мабуть, це було боляче, — Ніна більше не могла не сміятися. — Прозвучало, як прокляття: «вічно кататимешся на своєму дирчику».

— Добре, що мій байк цього не чув, — посмішка Лева навпаки згасла. — Вибач за цю сцену.

— О, не вибачайся, було цікаво. 

— Я не знав, що вона тут буде. 

— А міг би й знати, — Ніна все ще встигала їсти поміж цих коротких реплік. — Якби тільки зметикував стежити за цією прекрасною Барбі зі сторінки з манікюрами. 

Тепер сміялися обоє. 

— В будь-якому разі, рада була повечеряти з тобою, — резюмувала Ніна. — Це буде один з найяскравіших моїй спогадів про Львів.