Розділ 18

Олексій запізнився рівно настільки, щоб думки про їх розставання перестали бути лише думками. Ніна саме закінчила писати смс, яке мало б розставити все на місця. Дзвонити дівчина не стала, бо могла передумати. А доки від образи ще не почали пекти очі намагалася швиденько написати все що думала. А думала вона багато чого, і хорошого в тому нічого не було.

Її палець саме завис над кнопкою «надіслати», коли на стілець поруч впав захеканий Олексій.

— Пробач. Пацієнти.

Іноді дівчині здавалося, що він навмисно говорив ось це «пацієнти». Адже не стане ніхто влаштовувати скандал, коли мова йде про необхідну медичну допомогу. Хто ж вона така, щоб засуджувати пацієнтів, які хворіють завжди невчасно. А він же лікар, клятву давав. Але точно не їй, адже з такими стосунками до вівтаря вони ніколи не дійдуть. Та чи і хоче Ніна цього?

У відповідь дівчина лише кивнула, поспіхом ховаючи телефон до сумки.

— Тільки в мене перерва вже закінчується. Час на роботу.

— Може хоч п’ять хвилин?

Олексій дивився на неї так по дитячому, аж в шлунку крутило. Хоча, може виною був той круасан з лососем та помідорами. Не сезон же, Ніно, які помідори? Одна хімія. Головне Олексію цього не говорити, а то він швидко пропише постільний режим і пігулку від пестицидів. Розгледіти у Ніні пацієнтку він завжди вмів, а ось свою дівчину, кохану… Це у нього виходило напрочуд кепсько.

— Пробач. Клієнти.

Сама не помітивши того відповіла Ніна його ж словами. Відсунула тарілку з круасаном, що так і лежав наполовину цілий і покликала офіціанта. У неї в запасі було ще хвилин п’ятнадцять, але образа на Олексія була настільки великою, що навіть негода за вікном не лякала. Могла б пити каву і воркувати з ним про щось. Але не хотілося. 

— Ображаєшся?

Ніна насупила брови, мовляв чого б це їй ображатися.

— Та знаю я, що провинився.

Та чи знаєш за що саме? Подумки ставила запитання дівчина.

— Маю для тебе подарунок.

Ніна саме проводила карткою по терміналу. Офіціантка у відповідь побажала приємного дня, мило усміхнулася попрямувавши до наступного столика. А Ніна гадки не мала чому цей день і досі має бути приємним. Яким же то має бути подарунок, що може згладити всі кути.

— Ти стала учасницею шоу «Молодий кондитер».

Перша думка — їй почулося. Як то можна стати учасницею якогось шоу, якщо вона нікуди свою кандидатуру не висувала.

— Що? — все ще не вірячи своїм вухам перепитала дівчина.

— Ми з Ірен вирішили, це чудова нагода для тебе.

— Ви з Ірен?

Як дивно, з так званою Ірен вони жодного разу не бачилися, бо молодша сестра Олексія з Києва навіть на свята не приїздила. А виявляється Ірен вже щось вирішила. Ще скажіть хотіла як краще.

— А може такі речі зі мною треба вирішувати, а не з Ірен?  

Олексій розгублено витріщився на Ніну. Певно не такої реакції він очікував. Може сподівався на обійми, чи нестримні поцілунки, а отримав лише злющу Ніну, у якої ледь іскри з очей не летіли. 

— Тобі ж це так подобається. Я подумав…

Єдина річ, яку Ніна не могла терпіти, коли хтось думав за неї. Чи не тому, вона з дому вилетіла, як та ластівочка, щоб скоріше навчитися літати самостійно, щоб набивати самій гулі і, не повірите, самій думати, як влаштувати своє життя. А тут бачите… він подумав. Подумав уявлення не маючи, чи й це взагалі потрібно. Та і знала Ніна те, що думка це була не його, а все тієї ж Ірен, яка так хотіла щоб у неї працював зірковий кондитер. Ось тільки хто сказав, що Ніна хоче з нею працювати. А тепер і поготів. 

— А про те, що мені на роботу ходити треба, ти не думав? Чи то лише твої пацієнти важливі? А мої ні…

— Та…

— Чи може ти подумав, що треба мати якусь оригінальну ідею, рецепт яким я хочу всіх здивувати…

— Але…

— Чи може ти знаєш, що від виду камеру в мене коліна трясуться, а в голову одні дурні думки лізуть… 

— Ти…

Ніна швидко виставила вперед пальця, мовляв ще не закінчила, так робила її вчителька в школі, і сказати що цей жест був промовистим, то не сказати нічого. 

— Олексію, нічим ти не думав, — гримнула на кінець дівчина і смикнула пальто з вішака, що той аж затрусився.

Плювати, що в той момент все бістро витріщалося на їхню пару. Олексій так і залишився стояти не змігши вставити ні слова, а тепер вже і не було кому. Ніна поспішила на вихід залишивши його на самоті з половиною круасану.