Розділ 16. Важливі рішення

 ̶  Як то ти сама приїдеш? Ви що зі своїм Олексієм розбіглися?

Повен здивування голос матері лунав з телефону на весь магазин. Ніна навіть звук зробила на мінімум, але не допомогло. Дівчина щосили притуляла телефон до вуха і винувато посміхалася жіночкам з черги. Треба ж було відповісти на дзвінок саме тоді, коли пішла за сосисками. Колись вона думала, що всі шеф-кухарі готують вдома виключно ресторанну їжу, а на ділі сосиски було найкращим варіантом після важкого дня. Можливо, все ж річ у тім, що до шеф кондитера вона не доросла? Та і чим це допоможе? Їсти на ранок, обід і вечерю заварні тістечка чи “червоний оксамит” навряд найкраща ідея. 

 ̶  Та чого розбіглися,  ̶  тихенько відповіла Ніна.  ̶  Просто в нього …

Ніна ще не вигадала жодної відмовки. Не стане ж вона говорити матері, що насправді не запрошувала його на свято. Бо наступне запитання саме вертілося на язиці… А чому? Та Бог його знає чому. Не запрошувала і все. Після майстер класу стосунки сталі якимось натягнутими. Він постійно зайнятий, а вона… Та й вона мала купу роботи. Можливо, справа була в тому, що букетно-цукерний період минув, а реальне життя, з яким вони зіштовхувалися кожного дня виявилося не таким солодким, як уявлялося. А що як цим стосункам потрібен новий поштовх? Щось, що змусить нарешті забути про роботу. 

 ̶  Що в нього?  ̶  перепитала мати, вочевидь не зрозумівши, що Ніна так нічого і не відповіла.

 ̶  Кажу перепитаю ще, може зможе.

 ̶  То перепитай, бо ти треба ж знати на скільки людей стіл накривати. А як його не буде, то…

Жіночки у черзі не припиняли витріщатися. Чи нічого цікавішого за сьогодні з ними не траплялося? Продавчиня ліниво облизала два пальці розкриваючи новий пакетик.

 ̶  Вам яких?  ̶  звернулася до Ніни. 

Дівчина з огидою подивилася на пакетик, потім на продавчиню, знову на пакетик. І щось сосисок їй перехотілося.

 ̶  Та я, певно, ще подумаю.

Продавчиня без жодних емоцій перемкнулася на іншого покупця, так і не зрозумівши, як саме втратила одного клієнта. Але сосиски товар ходовий. Охочі завжди знайдуться. Галасливі жіночки мигом виштовхали Ніну з черги, бо морочити голову тут не прийнято. Ніна і не сперечалася. Вже краще купить у “Галі балуваної” пачку пельменів, а може і готову страву, у них, кажуть, нове меню зараз.

 ̶  Що тут думати, доню? Свиню різати ж треба..,  ̶  продовжувала своє мати. 

 ̶  Добре, мам, я спитаю. Зателефоную пізніше.

Сніг ще не випав, але в повітрі вже відчувалися перші морози. На головному екрані телефону світилося шість повідомлень від Олексія.  Ніна спіймала себе на думці, що проблема була далеко не в ньому, а в ній. Чого ж вона навмисно його весь день ігнорує, якщо хоче продовжувати їхні стосунки? Він їй подобався. Чи може, їй припали до смаку ті романтичні жести, що були між ними на початку? А, може, вона боялася, що все між ними розвивалося занадто стрімко? Вона ж так і не відповіла йому чи переїде разом з ним до столиці. А якщо відповідь ні, то може тому вона не хоче з ним зближуватися, щоб потім не було занадто боляче? Так багато запитань і так мало відповідей, і де їх знайти дівчина не знала. Ніна вперто шукала весь цей час кохання, але коли воно постукало їй у двері, зовсім не готова була його впускати. 

“Поїдемо в п’ятницю на день народження до моєї мами?”

Ніна натиснула відправити і затамувала подих. Варто було б повідомити про це якось інакше, але зробила це відразу доки відчувала рішучість. Залишилося сподіватися, що Олексій буде теж рішучим і зрозуміє про що свідчить цей важливий крок.