Розділ 13

— Це ж треба, який конспіратор, дружина і донька, а ми нічогісінько не знали.

— Колишня, — поправила Ніна.

— Ага, колишня, — якось недовірливо фиркнула Наталка натираючи поверхню перед собою.

— Він і не мав би перед нами звітувати, — продовжила Ніна, всяко вдаючи, що тема їй не цікава.

Вона повільно виводила букви на листочку складаючи план на завтра. Чи то старість прийшла непомітно, чи то кількість справ ставала все більшою і щось постійно вилітало з голови. Тож після того, як вкотре замішуючи тісто на кекси вона додала подвійну порцію цукру, дівчина почала все записувати, щоб потім не гадати чи не забула вона ще щось.

— Ніно, тебе це наче взагалі не цікавить, — ласа до пліток Наталка все ніяк не могла знайти собі місця, а Ніна, як на зло, не підтримувала бесіду новими здогадками чи фактами.

Дівчина зробила вигляд, що не чує. Цікавить ще й як, але додумувати зайвого дівчина не хотіла, а сам пан Всеволод навряд поспішить ділитися новою інформацією. Тож, нащо саму себе накручувати здогадками які ніхто ні підтверджувати, ні спростовувати не буде.

До того ж Лілія з донькою давно пішли і певно насолоджуються майстерністю татка. А у Ніни були свої плани. Щонайменше купити все необхідне для романтичної вечері, щоб завтра весь вечір провести з Олексієм, а не швендяти по магазинам.

— Ой, до когось гості, — знову озвалася Наталка.

Ніна тільки й побачила, як ганчірка полетіла під поверхню. Схоже у Наталки назріває романтичне побачення. Ніна ж дописала останні пункти в списку справ на завтра і задоволено відсунула блокнот у бік.

— Привіт.

Ніна застигла на місці, не в змозі поворухнутися, ніби її спіймали на місці злочину і втікати вже немає куди. Перед нею опинився букет з жовтих хризантем і чомусь єдина про що в цей момент могла подумати Ніна, що жовтий — це колір розлуки.

— Привіт, — тихо відповіла, — ти ж говорив, що завтра вранці…

— Хотів зробити сюрприз.

Забагато сюрпризів на сьогодні.

— А ти не рада?

— Звісно рада, що ти. Просто я... — Ніна ще не встигла ні скинути фартух який був вкритий шаром борошна з джемом, ні привести себе до ладу, — … хотіла б зустріти тебе якось інакше, а не так.

Всі списки коту під хвіст. Ось так плануєш романтичну вечерю, а виходить, що навіть одягу підходящого для зустрічі не маєш.

— Ти ж знаєш, ти чарівна в будь-чому.

Ніна зашарілася. Все ж, знає Олексій, що жінки люблять вухами.

— Маю пропозицію на цей вечір. Музика, вино і креветки.

— Звучить ідеально, — Ніна потягнулася до Олексія, щоб його поцілувати.

— Ой, ну давайте вже, а то зачинятися треба, — саме вчасно влізла Наталка.

Злиться, бо в її житті з романтичного останнім часом хіба серіали, і ті вже майже закінчилися.

Ніна ледь доторкнулася губами до Олексія і швидко зникла за дверима.

— Хвилинку.

Чепуритися в тісній робочій комірчині вже стало для Ніни звично. Але, схоже, це йшло їй тільки на руку. Бо комірчина ховала не лише старий посуд чи новорічний декор, що чекав свого часу, а й смарагдову зелену сукню, яку дівчина купила тиждень тому перед зміною. Мати вже тричі нагадувала, що чекатиме її наприкінці місяця на ювілей. Чергового разу розмовляючи з нею телефоном, Ніна й запримітила цю сукню, яка так звабливо мерехтіла в сонячних променях вітрини. Мати завжди казала, що зелений їй личить. Що ж, не варто чекати ювілею, щоб це перевірити! А заодно дізнатися, чи розділяє Олексій вподобання її мами.

— У вас там за дверима салон краси? — захоплено вигукнув Олексій, коли Ніна нарешті вийшла до нього.

Відвисла щелепа і в Наталки, яка точно не очікувала такого перетворення.

— Схоже, я не все знаю про нашу комірчину, — додала Наталка підіймаючи два великих пальці до гори.

Ніна покрутилася відчуваючи себе зіркою на подіумі, тільки замість подіуму — зала заставлена столами.

— Тепер можемо йти, — дівчина притулилася до Олексія.

— Навіть не знаю, чи маю я тепер вигляд достойного кавалера для тебе.

Ніна усміхнулася. Навіть після кількагодинної поїздки Олексій мав свіжий і бадьорий вигляд. На мить у неї навіть закралися сумніви, чи дійсно він був у Києві. Але де ж йому ще бути?

Всі троє вийшли з кав'ярні. Наталка попрямувала додому дивитися останню серію багатостраждального серіалу, а Ніна сіла в машину до Олексія.

Насправді вечеряти дівчині геть не хотілося. Вона б радо посиділа вдома: одягнена в теплий халат, згорнулася б калачиком біля Олексія й дивилася якийсь фільм. Але той любив робити сюрпризи. З'являтися зненацька, дарувати квіти та всіляко відгороджувати Ніну від хатньої роботи чи хоча б від необхідності постійно стояти біля плити. Він казав, що кулінарії їй і на роботі вистачає, тому треба відпочивати, а ще — куштувати щось нове, аби було чим дивувати відвідувачів. Ніні спочатку це видавалося незвичним, але з часом вона сприймала це як належне та з нетерпінням чекала їхнього нового виходу в люди.