Розділ 11

Ніна все думала — залишити букет на роботі, чи понести додому. З одного боку гарне робоче місце додає робочого настрою. З іншого, її зйомна квартира теж потребувала яскравих барвів і рожеві лілії з цим чудово впоралися б. Тож, дівчина вирішила натякнути завтра пану Всеволоду за квіти, адже вітрина має бути привабливою, а свій букет від Олексія Романовича забрала з собою. Лілії приємно огортали пянким ароматом, Ніна глибоко вдихнула і аж в носі засвербіло. Схоже перець ще довго про себе нагадуватиме. 

— До завтра, пане Всеволоде, і не забудьте гарбузи.

Що відповіло керівництво Ніна не почула, адже вся увага була прикута до Олексія, що чекав під кавярнею. А він вмів дивувати. Ніби і не було того соромязливого сімейного лікаря в білому халаті. Олексій Романович був одягнутий в чорний костюм з гострими стрілками на штанях. Такі стрілки завжди робить Нінина мати для батька. Цікаво чи робив їх сам Олексій? Ніна спробувала уявити цю картину і схоже замріялася.

— То що скажеш?

А що вона має сказати? Там же точно мало бути ще якесь запитання? Ніна сором’язливо усміхнулася і кивнула, сподіваючись, що погодилася на щось приємне. 

Олексій Романович відкрив перед нею дверцята свого автомобіля і Ніна ледь не видала найголовніше питання, що крутилося на язиці: “А я думала лікарі мало заробляють”. Ніна не дуже розбиралася в машинах, але чотири колечки впізнає навіть дитина. Чорна Ауді сяяла не тільки зовні, а й всередині. Шкіряні сидіння приємно скрипіли, а в салоні пахло чимось, що Ніна ніяк не могла розгадати. 

Одягнена по простому в вузькі джинси та легку кофтину Ніна відчувала в цій автівці себе щонайменше незручно. Боялася і того, що містер О, бо просто сімейником його тепер вже і не назвеш, повезе її кудись де вона буде відчувати себе ще більш недоречно. Ніна прикусила губу в здогадах куди ж вони прямують і раділа, що прихопила з собою букет у якому можна сховати своє почервоніле від ніяковості обличчя. 

— Кажуть там неймовірні десерти, але відверто краще за твої десерти навряд щось може бути. 

Ніна не любила підлабузництва, але увага Олексія була їй приємна. Єдине, що заважало насолоджуватися моментом — постійне бажання чихати, яке псувало весь романтичний настрій. Врешті решт Ніна не втрималася. 

— Пчхи. 

— Ти не застудилася? — з Олексія романтика він швидко став знову Олексієм сімейником. Але навіть це видавалося приємним. — Закрити вікно?

Легким порухом пальця він натиснув кнопку і вікно біля Ніни зачинилося. Ось тільки чи не стало від того гірше? На щастя їхали вони недовго. Дівчина намагалася вгадати куди вони прямують, але в цьому районі міста вона бувала рідко, краще сказати, майже ніколи, тож уявлення не мала які сюрпризи тут для неї приготував Олексій. Ауді припаркувалася поруч з невеличким і судячи з вітрини доволі скромним закладом. Ніна полегшено видихнула, схоже всі ці переодягання це лише для неї, а не вимушений дресскод. Ще один плюсик, який дівчина відмітила на користь Олексія. Той швидко оббіг автівку, подав їй руку і за мить перед ними розкрилися двері затишної місцини з голосною назвою “Париж”.

Про Париж тут нагадували лише намальовані на стінах пейзажі. Вони сіли поблизу “Ейфелевої вежі” подалі від інших відвідувачів.

— Скажу по секрету, — Олексій нахилився ближче до Ніни, — з французького тут лише назва, — і передав їй меню.

І дійсно серед страв можна було побачити, як швейцарське фондю, так і англійський велінгтон. Ніна не стала вдаватися в деталі й замовила лише салат.

— Навіть не спробуєш жодного десерту?

— Не хочу псувати собі вечір.

Не сказати ж йому, що від десерту залежить не тільки те чи повернеться вони сюда ще раз, а і те чи чи проіснують їх стосунки довше за одне побачення. Так хотілося дати ще один шанс, ще одну надію. Або хоча б не ставити крапку, коли все так добре почалося. 

— Думаєш, всі їхні відгуки куплені і смачно тут не готують?

— Скоріше боюся засмутитися, що існують кращі десерти за мої, — схитрувала Ніна. 

Тепер настала черга широко усміхатися Олексію.

— Мені подобається твоя чесність, — Олексій повернув меню офіціанту, що саме приніс вазу з квітами і поставив на центр столу, — але я сподіваюся у нас ще буде нагода скуштувати тут не один десерт.

Його долоня торкнулася її долоні і дівчину ніби обдало жаром. Ніна відчула, як її серце шалено закалатало в грудях. Чи не натяк це на те, що він очікує ще одного побачення. Можливо, вона і не чекала подібних обіцянок, але рум'янець на її щоках видавав її збентеження.

— Пчхи.

А ось це було зовсім недоречно. Ніна швидко висмикнула руку і потягнулася за серветкою.

— Але якщо ми будемо кожного разу куштувати десерти під час зустрічей, я можу стати в два рази більшою і мені може знадобитися лікар.

— Він вже тут, — віджартувався Олексій, — ваш сімейний лікар завжди радий прийти на допомогу.

Дівчина знову потягнулася за серветкою. Очі сльозилися і вона не могла зрозуміти чому.

— Точно все добре?

Дівчина кивнула, витираючи сльози на краєчках очей.

— Ти якось дивно…